Розділ 3. Правління Лі Бая

З моменту битви пройшло сто тисяч років, і Лі Бай, молодший з братів, став імператором. Проте час і влада змінили його. Він, колись благородний і сповнений ідеалів, тепер став пихатим і жорстоким володарем, якого боялися навіть боги. Жага до абсолютної влади поступово затьмарила його розум, і той, хто колись прагнув справедливості, тепер був готовий знищити кожного, хто наважиться йому перечити.

Боги, старійшини небесних земель, зібралися одного дня, щоб обговорити поведінку нового імператора. Вони намагалися знайти спосіб вплинути на нього, адже його дії загрожували самому порядку світу.

Лі Бай з’явився на засідання, не приховуючи презирства до присутніх.

— Про що тут мова? Ви, старі, зібралися тут, щоб знову читати мені нотації? — зневажливо кинув він, поглянувши на старших богів.

Старший бог Юнь-Цзі, що був радником ще при його батькові, спробував заговорити:

— Ваша величність, ми лише хочемо нагадати, що влада — це тягар, а не тільки привілей. Ваш батько...

— Батько? — різко перебив його Лі Бай, обличчя якого вкрилося презирством. — Мій батько був слабким! Він сидів на троні і спостерігав, як його сини знищують одне одного, не втрутившись! І тепер ви мені кажете, що я повинен наслідувати його приклад?

Юнь-Цзі спробував зберегти спокій:

— Ваша величність, мудрість вашого батька полягала не у втручанні, а в розумінні межі сили. Він знав, що деякі речі потрібно залишати в рівновазі.

Лі Бай зітхнув, ледве стримуючи гнів.

— Сила існує для того, щоб її використовували, а не для того, щоб зберігати рівновагу. Я стану наймогутнішим імператором в історії, і жоден з вас не зможе мені перешкодити.

Старійшини поглянули один на одного, розуміючи, що їхні слова не дійдуть до нього. Лі Бай більше не слухав нікого.

Тим часом батько Лі Бая, колишній імператор, дізнавшись про поведінку сина, вирішив зустрітися з ним особисто. Коли вони залишилися наодинці в імператорському залі, напруга між ними була відчутною.

— Лі Бай, — заговорив старий імператор, дивлячись на нього важким, сповненим розчарування поглядом, — я віддав тобі трон у надії, що ти будеш кращим, ніж я. Але ти став тим, кого ти сам колись зневажав.

Лі Бай насмішливо посміхнувся.

— Справді? Я пам’ятаю, як ти казав, що ми повинні боротися за право на силу. І тепер, коли я здобув її, ти хочеш мене зупинити? Ти лицемір!

— Боротися за силу — це одне, — заперечив батько, — але ти втрачаєш розуміння межі. Ти став тираном, синку. Ти втрачаєш сам себе.

— Сам себе? Ти вчиш мене, як бути імператором? — вигукнув Лі Бай, ледь стримуючи лють. — Ти вже не імператор, і ти не маєш права мене повчати!

Старий імператор підійшов ближче, і їхні погляди зустрілися.

— Справжня влада — це контроль над собою, Лі Бай. А ти... ти став рабом своїх амбіцій. У твоїй душі залишився лише морок.

Терпіння Лі Бая урвалося. Він вихопив меч, його обличчя було затьмарене гнівом.

— Заткнися, старий! Ти не маєш права мені вказувати! Я правитиму так, як вважаю за потрібне!

— Якщо ти вважаєш, що це шлях до істинного трону, — відповів батько, опускаючи руку до свого власного меча, — то можеш перевірити свою силу на мені.

Вони зійшлися в поєдинку. Битва була запеклою: колишній імператор був мудрим воїном, але його сила вже згасала з роками. Лі Бай атакував із ярістю, його рухи були точними та швидкими. Проте батько все ще міг відбивати його удари, і в кожному з них Лі Бай відчував ту саму силу, ту саму стриманість, яку колись зневажав.

— Навіщо ти це робиш, синку? — промовив старий імператор у паузі між ударами. — Твій шлях призведе лише до руйнування. Ти втрачаєш те, що робить тебе справжнім правителем.

— Мені не потрібні твої уроки! — крикнув Лі Бай, направляючи останній удар, який вирішив усе.

Старий імператор впав, його останній погляд був сповнений жалю і розуміння. Він не зміг змінити свого сина, не зміг зупинити його падіння. Лі Бай стояв над його тілом, сповнений гніву та торжества. Проте десь у глибині душі він відчув щось схоже на порожнечу. Він переміг батька, але радість не прийшла.

Юнь-Цзі та інші старійшини, спостерігаючи за сценою, лише сумно зітхнули. Вони розуміли: новий імператор прямує до власного краху. Його правління, сповнене гніву і пихатості, було неминучим шляхом до руйнування.

Лі Бай залишив тронну залу, відчуваючи тяжкість перемоги. Він став наймогутнішим у світі, але якою ціною?