Розділ 1

- Та ти з глузду зїхав, диявольський сину!! - Скрикнув Хома гнівно дивлячись на чаклуна, що вальяжно розвалився на лавці біля столу.

- Ти не суєтися, не суєтися, Хома, а краще подумай. Я діло пропоную. Всі проблеми рішимо. І сина твого врятуємо - теж підвівся чаклун

З старости наче випустили все повітря. Важко осівши на лавку він обхопив голову руками. Сина Хома любив. Катерини, дружини Хоми, не стало майже 5 років тому. Названа в честь святої його жінка такою й була, а як відомо янголи серед людей довго не живуть. Хома мовчки зносив всі страждання  та навіть розмов сільських кумоньок про повторне одруження не допускав. 

-Мені Бог дав одну жону. - одного разу відрізав - І іншої у мене не буде.

Андрій вдачею пішов геть не в матір. То була його, Хоми, неспокійна порода. Син  в більшості мовчав, але місцеві хлопці знали, що він швидкий та дужий на розправу. Старалися не зачіпати. Та навіть від сина Хома не очікував що той зійдеться в бійці не або з ким, а з самим байстрюком Самуїла Ляща.. Звіра-хорунжого від імені якого трясло не одне місто Західної України. На диво, черствий як камінь , душогуб Лящ байстрюка свого любив. Наскільки слово «любов» може бути знайома такій людині.

Як Хома не допитувався через що здійнялася бійка, Андрій вперто мовчав. Він взагалі мовчав з тих пір як повернувся з Радомисля і сказав батьку кого він в бійці вбив не розрахувавши силу.  Та сенсу дізнаватися причину  Хома не бачив. Хорунжому буде теж не цікаво. Все що він захоче почути від Андрія та його родини то передсмертні крики.. Тож треба було щось вирішувати.. В цю хвилини безнадії  до хати й прийшов чаклун з своєю безбожною  пропозицією. Ні, Хома знав як і все село, що Звар- з -лісу -чаклун і якшається з старими богами. Та щоб таке ... У  Хоми  волосся стало дибки від одної думки. Він би навіть і слухати не став, вигнав би собачого сина з хати… Але Звар підгадав час чорного відчаю..

- Дай мені часу, Звар, з рідними побалакати, з братом. Якщо йти то всім. Самуїл-звір в живих нікого не залишить - Дивлячись чаклуну в очі сказав Хома

- Говори, але пам’ятай до світанку не так вже й довго залишилось -Промовив Звар і сів на лавку .