0.2 Імперія Чіссера «О, що то був за злет! Як жаль, що сталося падіння!»

"О що то був за злет!

Як жаль, що сталося падіння

Неначе паганськеє провидіння,

Ми ніби знов вернулись в Темний час!

Оця труна давно була сотворена для нас

І клятий Оц примусив  нас і нашими руками

Вхопитися за власне горло, щоб чернь повирізала всіх вельмож

Ось так розпочалась масакра знана як Сіош"

- уривок з циклу поезії «Кінець Аласу» Лір'їс Дроммар 180р. за рік до ельфійського походу на народ Оц

Саме так змалювала кінець першого Аласу, поетеса Лір'їс Дроммар. Але з чого він починався і чого так закінчився? На щастя, ми маємо достатньо записів, щоб розібратися в одній з найвизначніших епох для всього світу.

З чого почався Алас? У 17р. п.Т.ч. З оголешення на півдні материка Томба, а якщо точніше коло річки Енни, про відродження ельфійської цивілізації. Тіс І зібрав навколо себе гарну свиту з надійних осіб і майстрів. Чого тільки варта була Каунеус Ієноґд, що ледве не вважалася другою правителькою майбутньої імперії, але ми забігаємо наперед. Більше сотні посланців розійшлися по континенту з повідомленням короля "утраченого роду". Нам доступні лише уривки:

"Єднайтеся мої діти, а я разом з вами,

Я разом з вами, вам не вдасться мене переконати

Роздроблені ми довго, що забули як пробачати

І не хочу я [нерозбірливо] вашими оволодівати 

Єднайтесь, Єднайтесь так, як рибалки здатні сіті плекати..."

Тіс І був відомий своїми солодкими словами та харизмою. Незадовго опісля, більшість Томби була під одним знаменом, ті хто не підкорився скоро лишилися вибору. Єдині землі, де влада І.Ч. була під питанням - це Сінч Таа (з ель. Чорні гори). «Безжальні і холодні хребти, де бліді велети живуть в місцях перетину двох (чи більше) гір» - так описував їх перший етнограф та географ Айяс Торріо, і не помилявся, бо ельфи боялися сунути туди носа. Незважаючи на це, імперія розквітла: З'явилася збірка законів, розвивалася культура, на сході почали розвивати кораблебудування, але через зростаючу параною, а потім і напади галюцинацій у імператора Тіса (побічний ефект частого вживання жувальної, себто сирої оцри, популярної тоді серед вельмож) він розставив війська по півночі і сході нібито очікуючи «Чорних дияволів з-за моря». Ієноґд постаралася напоумити імператора, передбачаючи розпад імперії при бездіяльності, але той відплатив їй засланням у Чорні гори, що стало з нею після - таємниця.

Саме йшов 113 рік Аласу (130р. п.Т.ч), імперія протрималася так багато років, лиш завдяки Ієноґд та роботам, які вона зоставила. Із заходу прийшли вони - народ Оц.

Близько року короткий люд тероризував пристоличні села і міста, завжди уникаючи війська, передбачаючи їх наступний рух й уникаючи засідок, неначе рій з мух. Закінчили Алас - біженці, що втікли до Ріош, тогочасної столиці. Праця майстрів знецінилася, оскільки з'явилися ті хто могли зробити подібне, ще й дешевше. Прірва між багатими і бідними почала більша більшати, тож не дивно, що чернь повстала не витримавши підвищень податків. І саме в момент тотального хаосу і масакри, опісля відомої як Сіош ( від ельф. слів "Сінч" - чорний і "Тош" - бійня),  у місто входять Оц, лишивши цілими тільки столичні стіни, бо саме на них був повішений Тіс І тепер званий Шибеник.

Спекулювати не було б на чому якби не кілька фактів:

По-перше, попри стратегічні досягнення Мотсогніра Аурелія Топса, навіть він не мав би таких знань які важливі промислові міста варто атакувати.

По-друге, як народові Оц вдалося сягнути іншого материка? Навіть ельфи встановили контакт з північним архіпелагом "Божі сльози" (навіть так, першими це все одно зробили дейці) витративши на це роки! А мореплавне ремесло короткого люду, навіть підчас другого Аласу, не пішло далі риболовецьких човнів.

Тепер, ми знаємо, що між двома материками існує так звана "Кетте-ондіп" (з ґном. Ланцюг-мілина), що з'єднувала обидва народи і по якій пройшов короткий люд підчас і після походу. Але факт того, що Оц перейшли Чорні гори, змушує істориків думати, що в цьому їм допомогли племена Йотнар. Якщо в це повірити легко, то в обізнаність Мотсогніра важко, тож лишається лиш думати, що при дворі Тіса І був щур, звісно, якщо не брати до уваги...

- історикиня Брунгільд Окé Ботвід з книги «Витоки ельфійського пуризму»