0.1. Народи Оц

Народи, або ж творіння Оц (з ґном. «Золото») є однією з широко розповсюджених рас, що населяють кожний густонаселений континент. Історія як ця раса з'явилася на світ сягає аж Темних часів! Фольклор «Короткого люду» розповідає, що бог-гончар Оцерон був настільки зачарований розповідями про золоті жили, що точилися з глибоких печер континенту (назва якого була загублена, але з історичного погляду це були континенти Пеоц і Томба, які колись були одним цілим). Золоті жили були тонкі і небагаточисельні, тож щоб зробити його творіння дужими, він зменшив їх у розмірах. Та знаючи, що чогось їм не вистачає, він попрохав свою дружину Тіотанне, богиню розквіту і весни, наділити його творіння подарунком, себто життям. Вона узявши пензлі і фарби (іконічні для її образу інструменти, що символізували красу весни), лиш наспівуючи промовляла:

"О мій любий Оцероне!

Батьку міст й материків

Богу так вести себе не гоже

Як так волів, то й сам зумів

Міг предстати преді мною

Й не проханням, а наказом

Жестом навіть, показати,

А не на коліна встати

І дружиноньку благати!"

Так були створені перші творіння Оц. Пісня і історія стали дуже важливим для всього народу, тому цей момент створення обожнювали малювати у давнину, та і зараз не нехтують. Одна маленька деталь завжди зачіпить уважного споглядача цих робіт мистецтва - Оцерон був сліпий, і на картинах, коли він працює дружина обіймаючи Бога-гончара кладе свої долоні поверх його.

Нажаль, те як Тіотанне оживила золоті статуї залишається таємницею, але спекулюючи на фактах і порівнюючи з фольклором ельфів можна зробити припущення, що у створенні обох рас задіяні піксі. Так, саме вони дрібні духи лісів і озер. Скоріш за все Тіотанне не могла надати духам форми, тому для живих створінь купка піксі виглядає ніби мереживна павутина на вітрі, але скориставшись їх безтілесною формою і бездуховними статуями її дії задовільнити обох богів. Звісно у міфах двох рас є деякі розбіжності:

По-перше, Оцерон у ельфів - Оберон, а Тіотанне - Титанія.

По-друге, Оберон не був сліпий, але й не був надто тямущим, тому його дружина бала радницею.

По-третє, їх творіння були зроблені не з золота, а з дерев священного лісу.

Боги з обох сторін були прийняті світовою спільнотою як єдині, просто з різними трактаціями, і щоб запобігти непотрібним конфліктам кожен з двох народів вважає, що Боги мали в собі дрібку натхнення для ще однієї раси.

А що ж з історією? Приблизно після двадцяти років після закінчення Темних часів, суспільство короткого люду деградувало повернувшись до племінного способу життя. Причинами можуть бути відрізаність народу від материка Томба, що тепер був для них далекий, і довга війна про яку ми мало що знаємо. Роздробленість народу Оц протривала ще сімнадцять років і половину першого ельфійського Аласу, але восени за тиждень до жнив народжується Мотсогнір Аурелій Топс, який за наступні роки здобуде славу прекрасного тактика і надійного правителя, що воз'єднав племена короткого люду в один народ. Щоб не переказувати всім вже відомі історичні факти і події, та для тих хто бажає заглибитися у причини кофлікту ельфів і народу Оц рекомендую звернутися до книг відомого географа та етнографа - Айяса Торріо, чиї книги були першими документаціями цієї теми, хоч із ельфійського боку.

Звісно, навіть після того як Мотсогнір склав свої повноваження правителя й безслідно зник, короткий люд нероздільно прожив ще п'ятдесят років, допоки не настав другий Алас і навала ельфів на материк не спустошила їх землі чим загнала частину в печери, інших в міста далеких країн, а останніх змусила кочувати по світу з надією одного разу повернутися додому.

Відтоді пройшло близько двохсот років і народи Оц більше не прагнуть воз'єднання. Ті, що втекли у печери почали зватися Цвергами. Їх шкіра вже забула як виглядає сонячне проміння від чого на ній осів пил глибоких шахт даруючи їй сіре забарвлення. Напевне, найбільш потаємний народ Оц, хоч природа вже давно залікувала свої рани і рани втраченого королівства, але через невідомі причини ще жоден з цвергів не виходив на поверхню.

Ті, що втекли до міст тепер звуться гномами, вони нехтують своїм корінням, хоча й піклуються про історію. Більшість з них є багатими крамарями, що навіть об'єднуються у купецькі гільдії.

Кочівники стали кликати себе ґномами  і дотепер заробляють наймом, зимою осідають племенем в якомусь місті, але славляться вони своєю участю в воєнних кампаніях, на яких вони живуть від зими, до зими. Іноді деякі клани повертаються на рідний материк Пеоц,  ходять чутки, що кілька місяців тому там заснували поселення, але ця інформація непідтверджена 

Короткий люд справді дивовижний, хоча лиш ґноми та дрібка гномів стараються презервувати свою культуру, особливо мову й письмо, і це навіть вдається! Вже як кілька десятків років багацько алхіміків користуються ґномськими рунами через їх просто написання у магічних колах.

- етнограф Генрі Дюбуа з книги «Народи під загрозою»