Розділ 10

Влад

Під’їхавши до Аліниного університету, я активно мізкував як же нам перетнутися. Знайти малу в цьому мурашнику зі студентів, означало майже те ж саме, що шукати голку в копиці сіна. Вирішив чекати її під навчальним закладом — колись же вона повинна вийти звідти. Однак навіть і не думав, що ми зустрінемося настільки швидко. Немов знак зверху, доля сама допомагала мені у моїх планах. Щойно припаркував машину перед входом, двері університету відчинилися і з них випурхнула Аліна. Одягнена у светр і коротку спідницю, що ідеально підкреслювали витончену фігуру. Високі чорні чоботи на підборах ще більше видовжували прекрасні стрункі ніжки. А її довге доглянуте волосся водоспадом розсипалося по плечах. Тіло вмить відреагувало на спокусливий вигляд тендітної красуні. Кадик судомно смикнувся, а в штанах миттєво стало тісно. Мотнувши головою, я спробував відігнати від себе солодку ману і швиденько зробив кілька Аліниних фото.

Спускаючись сходами разом зі своєю подружкою, вона радісно посміхалася і йшла назустріч якомусь чорнявому хлопцю. Миттєво напружившись, я не зводив з них пильного погляду. Намагався зрозуміти, що то за довбень чекав Аліну перед університетом. Відчував, що потік раптових ревнощів накочував на мене неконтрольованою хвилею. Нехай тільки спробує простягнути до неї свої клешні або ж полізе за поцілунком — скручую його в бублик і скажу, що так і було. Присягаюся. Вмить покинувши авто, я впевнено попрямував до тієї компанії. Бачив, що малолітній телепень щось розповідав дівчатам, знизуючи плечима. Наче й можна було заспокоїтися, що він не торкався Аліни. Однак мене напружувало, що поряд з ним її посмішка стрімко згасла й дівчина виглядала дуже засмученою. Цікаво, про що це вони там розмовляли?

— Невже на такому великому стадіоні не знайдеться кілька місць для нас? — почув розчарований голос малої, щойно підійшов ближче. Спинився неподалік і уважно слухав чужу розмову.

— Нічого, Аль. Не засмучуйся так. Ми обов’язково підемо на їхній концерт наступного разу. Ось побачиш, — заспокоювала дівчину її подруга, а хлопець лише мовчки тупцяв на місці. Складалося враження, ніби він чекав слушного моменту, щоб якнайшвидше звалити звідти.

— Ну чому ми не побачили ту афішу раніше? Інно, немає жодної гарантії, що вони приїдуть до нас ще раз, — пронявчала мала з таким засмученим виразом обличчя, ніби вмер хтось із її родичів. 

Схоже, дівчата пролетіли з білетами на якийсь концерт і саме тому на їхніх обличчях засів вселенський смуток і біль. А я вже подумав, що сталося щось серйозне! Ще трохи послухавши їхнє недолуге скиглення, я лише підтвердив власну здогадку і вирішив нарешті заявити про свою присутність. Смішно навіть згадувати, як округлилися Алінині очі, коли вона мене побачила. Здавалося, що перед нею з’явився привид або інопланетянин. Дівчина ошелешено лупала в мою сторону своїми прекрасними оченятами, чим неймовірно мене веселила. З неймовірним зусиллям, я втримав на обличчі маску серйозності, щоб голосно не розсміятися через її реакцію.

Однак вже зовсім скоро мені стало не до сміху — дівчисько зухвало дало мені відкоша. Чесно кажучи, я неабияк здивувався, що вона не захотіла спілкуватися. Ще годину тому щиро вважав, що варто лише запропонувати, й Аліна відразу ж погодиться зі мною зустрічатися. Проте вона навіть не бажала дивитися в мій бік. Дурненька. Вбила собі в голову якісь нісенітниці, що боїться мене, й шарахалася, немов чорт від ладану. Не захотіла приймати подарунок і мало не в сльозах благала дати їй спокій. Можна подумати, що в неї був привід остерігатися мене? Зрештою, що я такого зробив?! Під час минулої зустрічі трохи гаркнув й провчив заради профілактики — ось і все. Теж мені ніжна кульбабка. Невже, не розуміла, що я всього-на-всього хотів її захистити? 

Проводжаючи Аліну поглядом, я ще раз помилувався її гарненькою фігуркою й обдумував свій подальший план дій. Щойно дівча сховалося за дверима університету, сів у машину й поїхав назад на роботу. Зупинившись на світлофорі, згадав як мала гордовито відстоювала переді мною свої кордони в кафе й не зміг стримати посмішки. Всередині нестримною хвилею зароджувався неабиякий азарт завоювати її. Нав’язливе бажання володіти цією дівчиною змітало усі інші на своєму шляху. Немов магніт, вона манила до себе. Її гарненька зовнішність неймовірно мені подобалася, а вольова вдача взагалі звалила наповал. Навіть не вірилося, що зовсім недавно, я гнав думки про Аліну геть і вважав, що стосунки між нами неможливі. Тепер же понад усе прагнув зробити цю лялечку своєю. В яскравих фарбах уявляв, як пеститиму її прекрасне тіло, а вона із задоволенням млітиме в моїх руках. Не мав жодного сумніву, що незабаром саме так і буде. Щоб там вона не говорила і як би сильно не пручалася.

Підкорювати це маленьке дике кошеня я вирішив делікатно і поступово. Планував підготувати для Аліни якийсь дахозносний сюрприз. А якщо потрібно, то й декілька. Щось таке, перед чим вона точно не встоїть. Правду кажучи, мене здивувало, що браслет особливо її не вразив. Обираючи коштовність, сподівався, що малій вона неабияк припаде до душі. Навмисно придбав прикрасу з сапфірами, вважаючи, що вона прекрасно пасуватиме до Аліниних волошкових очей. Вже навіть встиг уявити, як браслет гарно огинатиме тендітне дівоче зап’ястя, а дівчина сяятиме від захвату, немов новорічна ялинка. Однак вперта малявка відмовилася від подарунка. Ну що ж… Доведеться вигадати щось цікавіше. Нікуди вона від мене не дінеться — нехай навіть і не мріє про це. Я не збирався відступати. 

Повернувшись до себе в офіс, я до дрібниць відтворював у пам’яті підслухану розмову про концерт. Розумів, що треба було вирахувати на який саме виступ Аліна хотіла потрапити, й будь-що дістати квитки. Інтуїція підказувала, що від такого подарунка маленька точно не відмовиться. Прогорнувши телефонну книжку, я майже відразу знайшов потрібний контакт. Подзвонив своєму хорошому знайомому, що крутився у сфері шоубізнесу. Був впевнений, що зі своїми зв’язками, Сергій точно зможе допомогти мені у вирішенні задачки з зірочкою.