Розділ 7

Аліна

З початком нового дня, я вирішила викинути з голови усі думки про контракт і Влада. Зробила так, як завжди вчила мене моя люба сестричка — дозволила собі добряче виплакатися впродовж одного вечора, а на ранок припинила себе жаліти й рухалася далі. Повністю зосередилася на тому, що дійсно було важливо — навчанні. Майбутня сесія підкрадалася семимильними кроками. Втім, були й гарні новини. Під час підготовки до конкурсу, я сильно здружилася з кількома своїми одногрупниками. Поруч з ними знайшла свій прихисток і почувалася неймовірно комфортно. Ми утворили своєрідний кістяк, і постійно тусувалися разом. Сідали поруч на парах, а також спілкувалися у вільний час після занять. 

Зібравшись в університетській їдальні під час чергової перерви, ми з друзями обговорювали тему нашої майбутньої гулянки. Один з товаришів через кілька днів святкуватиме день народження, тож треба було підготуватися до цього. Поки Костя відійшов у справах, ми почали вирішувати, який подарунок обрати для нього. Телефон хлопця постійно тупив і підводив його у найнезручніші моменти. Не тягнув корисні програми, які істотно полегшували життя під час навчання. Окрім того, друг не встигав реагувати на наші приколи, коли ми обмінювалися смішними відео у спільному чаті. Його старезна шкварка дуже довго їх відкривала і через це він засмучувався, бо був не в темі.

З розповідей Кості ми знали, що він виріс у багатодітній сім’ї, яка жила у невеличкому селі під Житомиром. Швидше за все, бюджет їхньої родини був досить обмеженим і тому його батьки не могли купити сину телефон новішої моделі. В сучасному світі подібна річ для молодого хлопця була із розряду необхідності, аби він міг відчувати себе комфортно поруч з однолітками. Тому ми з друзями спинилися саме на цьому варіанті. Скинулися на крутий мобільний і сподівалися, що Костя неодмінно його зацінить.

— До речі, Аль, а що там з твоїм контрактом? Ти його вже підписала? — раптом поцікавилася Інна, уважно поглянувши на мене. 

— Я відмовилася від нього, — збрехала більш-менш переконливо, подумки благаючи себе триматися максимально спокійно.

Взяла зі столу склянку з соком і повільно відпила з неї кілька ковтків. Наперед знала, що рано чи пізно хтось із друзів запитає про це. Однак все одно почувалася розгубленою і схвильованою.

— Чому це? — в один голос запитали одногрупники, здивовано округливши очі. 

— Моя сестра і мама проти, щоб я брала участь в напівоголених фотосесіях. Вирішила прислухатися до них, — відповіла заздалегідь заготовленою фразою, окинувши поглядом ошелешені обличчя своїх друзів. 

Швидше за все, вони вирішили, що мені конкретно не пощастило з родичами, але через ввічливість не промовили цього в голос. Натомість друзі лише мовчки переглянулися між собою, й різко почали базікати про футбольний матч збірної, котрий транслюватиметься ввечері. 

— Аліно, ти потім не шкодуватимеш? Такий шанс випадає не щодня, — вимогливо звернулася до мене Інна, знову повернувшись до неприємної теми.

Колупаючи виделкою салат, я нервово облизала губи й зустрілася з її осудливим поглядом. Навіть не сумнівалася, що подруга не проковтне мовчки мою відповідь, як усі інші.

— Я не знаю, що буде потім. Але на цю мить вважаю своє рішення правильним, — промовила впевненим тоном, зображаючи на обличчі максимальну байдужість. Удавала, що мене абсолютно не хвилювала втрата такої блискучої можливості.

Гарненько обдумавши ситуацію зі скасуванням контракту, я твердо вирішила розповідати усім казку, що сама відмовилася від нього. Усією душею я не бажала, щоб мої друзі дізналися правду. Особливо Інна. Ця неймовірна дівчина була вірною та хорошою подругою. Мала дуже сильний характер і підвищену любов до справедливості. Якби вона дізналася, як Влад повівся зі мною, то нізащо у світі не дозволила б спустити йому це з рук. Наполягала б піти до декана і все їй розповісти, щоб зі мною все ж таки підписали контракт.

Правду кажучи, я вже не хотіла цього робити. Повністю розчарувалася у Валерії. Не поважала цю жінку після її вчинку, й більше не мала жодного бажання співпрацювати з її брендом. Саме тому я не бачила сенсу воювати за той дурний контракт. Свідомо вирішила перегорнути цю сторінку свого життя і йти далі з гордо піднятою головою. Була впевнена, що коли-небудь я обов’язково досягну омріяного успіху, не дивлячись на усі перешкоди.

Мені було боляче і неприємно обманювати Інну, але я боялася, що колотнеча з цією проблемою зруйнувала б не одну мою нервову клітину. Влад — дорослий чоловік із грошима та зв’язками, а я була ніким. Окрім того, усі студенти в університеті витріщалися б на мене і пліткували б за спиною, смакуючи подробиці конфлікту. А я не хотіла занурюватися у цей бруд. Бажала спокійно собі вчитися і забути про все, як про страшний сон. Мріяла більше ніколи у своєму житті не зустрічатися з тим жахливим грубіяном і нахабою.

Святкувати день народження, Костя запросив нас до себе у гуртожиток. По-перше, гулянку в кафе або ресторані він матеріально не потягнув би. А по-друге, майже всі друзі з нашої компанії проживали саме там. Ми вирішили, що це буде класна локація, аби спокійно посидіти в дружній компанії. Щоправда, хлопцям довелося добряче задобрити вахтерку, щоб вона пропустила мене та Інну. Жінка довго пручалася, але згодом все ж погодилася. Однак взяла з пацанів обіцянку, що наша вечірка мине культурно і без зайвого шуму. 

Піднявшись разом з друзями на п’ятий поверх, я з неабияким інтересом розглядала все навколо. Ніколи раніше не була в гуртожитках. Трохи незвично спостерігати за його мешканцями, що мов ті мурахи пересувалися коридором туди-сюди. Чула, що дівчата займали чергу на газову плиту, щоб зварити вечерю, а хлопці сперечалися, хто першим піде у душ. Проживаючи на самоті у комфортній квартирі сестри, я й близько не знала, як це — жити з купою людей поряд. Для мене такий побут був дуже незвичним, але водночас прикольним.