Розділ 5

Аліна

Прокинувшись рано вранці, я приготувала собі легкий сніданок і заходилася розглядати подарунки, які отримала вчора на конкурсі. Зі щасливою посмішкою на вустах милувалася найціннішим з них — муляжем контракту з відомим українським брендом жіночої білизни. Кілька років тому, сестра подарувала мені дуже гарний комплект цієї дорогої марки. Відтоді я обожнювала носити їхні речі. Вони були дуже зручні та приємні на дотик, а також ідеально підкреслювали фігуру, огинаючи кожен вигин жіночого тіла. Мені не вірилося, що я зможу підписати контракт з цим брендом і стану моделлю, що рекламуватиме їхню продукцію.

Згораючи від нетерпіння, я нервово облизала губи та швиденько набрала номер, що був вказаний на звороті муляжного договору. Сподівалася, що їхня компанія працювала на вихідних, бо не могла дотерпіти до завтра. Бажала перевірити чи дійсно усе це не сон і зі мною й справді підпишуть контракт. Мелодійний голос з того боку запросив мене приїхати в офіс компанії, і в цей момент я мало не збожеволіла від радості. 

Гарненько причепурившись, немов на крилах, полетіла на обумовлену зустріч. Зупинилася перед потрібною будівлею та ніби заворожена розглядала величезні вітрини із зображеннями дівчат, що представляли цю продукцію. Не могла стерти з обличчя щасливу посмішку і дозволила собі повірити, що зовсім скоро тут висітиме й моя фотографія. Вже навіть встигла уявити, як поділюся цією неймовірною новиною з мамою та сестрою. 

Переступивши поріг просторого офісу, я розгублено покрутила головою. Гадки не мала в який бік треба було йти. Попросила охоронця, що чергував за стійкою рецепції, підказати мені потрібний напрямок. Впевнено покрокувала туди, ігноруючи шалений стукіт свого серця. Трішки почекавши на диванчику в коридорі, я почула запрошення увійти до кабінету власниці бренду. Представившись, побачила перед собою дуже гарну та доглянуту жінку. На вигляд їй було приблизно років тридцять, можливо, трішки більше. Потиснувши мені руку, вона зручно вмостилася у своєму кріслі та запропонувала випити кави.

Коли я почала розповідати про себе те, що вважала цікавим чи важливим, то з усіх сил намагалась тримати на обличчі легку посмішку. Валерія ж час від часу ставила мені уточнювальні питання, підбадьорюючи теплим поглядом. Під час бесіди, мені здалося, що ми з цією жінкою знайшли спільну мову і я їй сподобалася. Наприкінці розмови, вона показала мені омріяний контракт. Коротко перерахувавши його умови, простягнула ручку, щоб я змогла підписати папірець. Однак я вирішила не поспішати. Ввічливо попросила взяти договір додому, щоб спокійно ознайомитися з ним. Наскільки б сильно я не мріяла взяти участь у цьому проєкті, проте не хотіла ставити свій підпис на невивченому документі. Бажала порадитися з сестрою щодо усіх його пунктів, щоб в майбутньому не мати проблем.

З розумінням прийнявши мою відповідь, Валерія віддала мені папери з собою, й призначила ще одну зустріч через два дні. А потім запропонувала прямо зараз влаштувати спонтанну коротеньку фотосесію, щоб поглянути на перші пробні фото. Отримавши мою згоду, власниця бренду попросила якусь дівчину провести мене до гардеробної кімнати, а сама повернулася до своїх обов’язків.

Не приховуючи неймовірного захвату в очах, я розглядала купу вішаків з чудовими пеньюарами, сорочками та спідньою білизною із різних колекцій. Повільно підійшла ближче і не втрималася. Торкнулася до м’якої тканини та уявила, як зовсім скоро ніжитимусь в одному із цих прекрасних комплектів й позуватиму в ньому. Кинула несміливий погляд на стилістку, що обирала для мене вбрання, і привітно посміхнулася їй. В цю мить мене просто розривало від неймовірних емоцій всередині. Хто-небудь, вщипніть мене, бо я не вірила, що ця казка відбувалася насправді!

Помірявши ніжно фіолетовий набір мереживної білизни, я погодилася зі стилісткою, що він ідеально пасував до моєї фігури та підходив до тону шкіри. Накинувши, поверх білизни, шовковий халатик такого ж кольору, я пішла до гримерної, щоб візажист трішки підправив мені макіяж і зачіску. Валерія наполягала, що це дуже важливі моменти, які впливатимуть на мій вигляд у кадрі. Поглянувши на своє відображення, я задоволено посміхнулася. Те, що треба! Більше не гаючи часу, швиденько попрямувала на знімальний майданчик, щоб нарешті взятися за найцікавішу частину роботи.

Всупереч моїй ейфорії та гарним налаштуванням, під час знімання я почала шалено затискатися. Впевненість у собі кудись стрімко зникла і незрозумілий страх охопив усе моє тіло. Я не знала, як правильно позувати, адже ніколи раніше не брала участь у професійних фотосесіях. Окрім того, перебувати оголеною перед десятком незнайомих людей, що витріщалися на мене, теж було дуже важко та незвично.

Я слідувала усім вказівкам й підказкам, що лунали збоку. Але, на жаль, цього було недостатньо — в мене не виходило до кінця розслабитися. Фотограф незадоволено морщив носа і робив мені зауваження, що треба поводитися розкутіше. Не знаю, жартома чи серйозно, хтось навіть запропонував мені випити трішки алкоголю, щоб додати собі впевненості та грайливості. Однак я відмовилася від даної пропозиції, попросивши увімкнути музику. Була впевнена, що правильні пісні допоможуть мені налаштуватися на потрібний лад. В результаті, не помилилася — справа нарешті зрушила з мертвої точки й мене почали хвалити.

Стараючись з усіх сил, я мріяла, щоб мої фото сподобалися власниці компанії. Не припиняючи робити знімки в різних позах та ракурсах, фотограф задоволено хмикнув і сказав, що я швидко вчуся. Весело посміхнувшись йому, я раділа, що рухалася в правильному напрямку. Втім, вже за мить двері в приміщення голосно гримнули двері, і я помітила, як впевненою ходою до нас наближався Владислав. Вирвавши камеру з рук фотографа, він суворим тоном наказав припинити знімання. Атмосфера в кімнаті вмить стала напруженою, немов її наелектризували. Хтось із персоналу відразу ж вимкнув музику. А інші працівники, що були присутні на фотосесії, здивовано спостерігали за тим, що відбувалося.