Розділ 3.2

Аліна

Намагаючись швиденько опанувати собою, я глибоко вдихнула та акуратно поправила рукою волосся. Натягнула на обличчя милу посмішку й уважно слухала Лідію Олексіївну, що піднялася до нас на сцену. Виголосивши коротку урочисту промову, жінка почала голосно називати членів журі. В цю мить я вся перетворилася на слух. Цікаво було дізнатися яким вітром сюди занесло власника того клубу. Представляючи цього чоловіка, декан не приховувала безмежної гордості в очах. Виявляться до нас завітав почесний гість. Колишній студент університету, а тепер успішний бізнесмен Владислав Ружицький, котрий люб’язно погодився стати спонсором конкурсу. Схоже, цей чолов’яга був немалою шишкою, якщо дозволив собі оплатити шикарні призи, які в останню мить анонсувала Лідія Олексіївна: за третє місце конкурсантка отримає туристичну путівку до Греції, за друге — піврічний абонемент в спа-салон, а за перше місце — підписання річного контракту на рекламу одягу. Ого! Почувши цю інформацію, хлопці в залі не соромлячись присвистували, а потім почали жартома вимагати від декана влаштувати конкурс краси й для них.

Дочекавшись слушної нагоди, я разом з іншими дівчатами пішла за куліси. В цей момент мріяла, аби на мене з гори впала балка або якась декорація. Тоді я з чистою совістю змогла б відкараскатися від участі в конкурсі. Усією душею я не хотіла виходити на сцену. Навіть шикарні призи мене не приваблювали. Боялася, що той чоловік мене впізнає і розпатякає комусь мій секрет, створивши проблеми. Та й взагалі, я чомусь за жодних обставин не хотіла перетинатися з ним, навіть поглядом.

— Аль, ти в нормі? — раптом почула турботливий голос Інни, що непомітно підійшла до мене ззаду.

— Не зовсім, — відповіла їй чесно.

— Я так і подумала. Ти уся зблідла, коли вийшла на сцену, — промовила подруга, уважно вдивляючись в моє обличчя. — Що сталося? Ти ж наче казала, що не нервуєш.

— Так і було. Просто там в залі… словом, там сидить одна людина… він… я не дуже хочу його бачити… — намагалася я висловити свої думки, нервово зминаючи поділ сукні.

— Ану, стоп! — миттю зупинила мене подруга, грізно виставивши руку вперед. — Ти що собі надумала, Аліно? Та хай там хоч Фредді Крюґер сидить — швидко зберися і роби все так, як ми репетирували. Навіть не думай розводити ці соплі, бо я тебе приб’ю!

Нервово глитнувши, я нахмурила брови та намагалася не розплакатися. Більше не стала нічого говорити, усвідомивши, що Інна мала рацію. Ми усією командою стільки працювали, що перепаскудити це все було абсолютно безвідповідально з моєї сторони. Варто відкинути всі страхи та забути ту неприємну ситуацію із затриманням. Якщо інформація все ж випливе — тоді й розв’язуватиму цю проблему. Зрештою, мене ж не посадили до в’язниці. Окрім того, той чоловік може взагалі не впізнати мене. А я зараз даремно зводжу себе переживаннями.

Трохи заспокоївшись, я діяла за сценарієм та навмисно не дивилася в зал. Грайливо посміхалася усім та нікому конкретно, виголошуючи свій завчений текст. Глядачі прийняли мене досить привітно, нагородивши гучними оплесками. А мої одногрупники взагалі поводилися просто неймовірно. Розгорнули величезний плакат на мою підтримку та голосно скандували моє ім’я. Надихнувшись цим, я твердо вирішила здобути для нас перемогу. На одному подиху відіграла свою сценку з Сашком, а також відповіла на майже всі питання вікторини про найвідоміших жінок світу. В результаті отримала найвищі бали від усіх членів журі, окрім одного. Владислав не дуже високо оцінив мої старання, нагородивши низькими оцінками. На кілька секунд зустрівшись з ним очима, мене миттєво пересмикнуло від його пронизливого погляду. Я не мала жодних сумнівів, що чоловік мене впізнав. Ось тільки поки що гадки не мала, як він діятиме далі.

— Так, а тепер розкажи-но мені детальніше про ту людину, яку ти не хотіла бачити, — вхопивши мене за руку, з натиском звернулася Інна, щойно я опинилася за кулісами. — Це випадково не той розхвалений меценат, що занижує тобі оцінки?

Мабуть, відповідь була написана у мене на лобі. Бо я ще навіть слова не встигла вимовити, як подруга емоційно накинулася на мене з новим запитанням:

— Звідки ти взагалі його знаєш?

— Це довга історія. Розкажу тобі потім, — неохоче відповіла я, важко видихнувши. — Він не занижує мені бали, а просто оцінює на свій смак. Ясно ж, як Божий день, що я йому не подобаюся.

— Це маячня, Аля! — не погоджувалася зі мною подруга. — Лише сліпий євнух-дегенерат міг би не оцінити твою красу та харизму. Схоже, цей чоловік має свою фаворитку із конкурсанток і тому підлаштовує усе так, щоб ти не виграла! 

— Ну, не знаю…

— Гаразд — не зважай. Ми з хлопцями розберемося з цим.

Мов вихор, Інна побігла назад в зал, а я задумалася, що в словах подруги було логічне зерно. Можливо, Владислав дійсно підтасовував результати через свої почуття до когось з дівчат. Відчайдушно робив усе, щоб його пасія виграла, аби потішити своє его. Однак мені від цього було не легше. Кинувши погляд на своїх конкуренток, я вперше порівняла їх із собою. Одразу ж виділила двох старшокурсниць, котрі були моїми абсолютними протилежностями. Розкуті шикарні брюнетки, що ефектно підкреслили свої пишні принади відкритими декольте. Вони постійно кидали на Владислава недвозначні погляди, грайливо посміхаючись йому. Не виключено, що котрась із них була пасією цього павича. Мабуть, саме такі дівчата були йому до вподоби. Сама не знаю чому, але мене трохи засмутив мій висновок. Однак я не збиралася розкисати, а навпаки гордовито задерла підборіддя та впевнено попрямувала готуватися до останнього конкурсу.