Аліна
Наступного дня я спробувала повністю викинути з голови неприємні спогади про ситуацію, що сталася зі мною напередодні. Навмисно ігнорувала будь-які обговорення відсутності Єви в танцювальній школі та вдавала, що мені нічого не відомо. Повністю зосередилася на навчанні та активній підготовці до майбутнього конкурсу краси, що мав відбутися в університеті. Шляхом голосування одногрупники обрали саме мою кандидатуру, як представника групи. Тому мені більше нічого не залишалося, як взяти на себе цю роль та гідно виступити.
Спочатку я без особливого ентузіазму поставилася до даної ситуації. Ніколи не любила подібного роду змагання. Правду кажучи, я навіть не підозрювала, що підготовка до конкурсу буде настільки захопливою та цікавою. Купа моїх одногрупників запропонували свою допомогу. Після занять, ми щодня гуртом збиралися в бібліотеці або в сусідньому кафе. Активно спілкувалися, обговорюючи різні ідеї, а також проводили веселі мінірепетиції.
Для початку, щоб представити себе глядачам, я мала підготувати своєрідну розповідь-візитівку. Благо, моя найближча подруга взялася допомогти мені з цим. Окрім інших своїх нечисленних талантів, Інна мала хист до письменництва. Тож ми разом із нею створили не розповідь, а просто цукерку.
В наступному конкурсі потрібно було відтворити уривок із будь-якого літературного твору. Оскільки ми навчалися на факультеті з вивчення іноземних мов — логічно, що сценку вимагали зіграти англійською. Найкращим рівнем мови в нашій групі володів один дуже розумний та харизматичний хлопець, на ім’я Олександр. Він чемно погодився скласти мені компанію. Однак, був один мінус — нам ніяк не вдавалося дійти згоди, який саме твір обрати. Я страшенно хотіла, щоб це був уривок з нашумілого циклу книг, по якому відзняли крутий серіал. Ми могли б зіграти головних героїв, від яких я була в захваті. Однак Олександр відкинув мою ідею. Наполягав, що журі складатиметься з викладачів, а вони навряд оцінять сучасну творчість. Отже, варто обрати більш класичний варіант — на кшталт, роману Шекспіра «Ромео та Джульєтта». Одногрупники одноголосно погодилися з логікою Сашка, тому ми все ж таки спинилися на другому варіанті.
Ще одним обов’язковим пунктом програми був виступ, де конкурсантка мала показати свій найбільший талант. Хоча в мене багато речей виходило досить непогано, однак я не мала якогось особливого вміння, яким би могла похвалитися. Трохи подумавши, вирішила сконцентруватися на тому занятті, яке мені найбільше подобалося. Танці. Невинно плескаючи віями, я попросила одного красунчика зі своєї танцювальної трупи виступити разом. На диво, він відразу ж погодився та сам запропонував тренуватися мало не щодня, щоб досягти бажаного результату. Немов вишенька на торті — хореограф запропонувала поставити для нас не дуже складний, але прикольний номер. Тож все складалося, якнайкраще.
Перед самим конкурсом мені залишалося вирішити лише одне, але надзвичайно важливе питання — підібрати вбрання для кожного етапу. Моя кохана сестричка дозволила купувати будь-які сукні, що припадуть мені до душі, не дивлячись на ціну. Тож на вихідних нас з Інною чекала виснажлива подорож столичними торговельними центрами. Обравши кілька неймовірно гарних суконь, ми з подругою полегшено видихнули та вирішили відпочити в нашому улюбленому кафе за чашечкою ароматного капучино.
— Нервуєшся перед завтрашнім днем? — турботливо поцікавилася Інна, з апетитом відкусивши невеликий шматочок пишного круасана з вишнями.
— Та ні. Хіба що, трішки, — відповіла щиро, злегка посміхнувшись.
Чесно кажучи, для мене головним завданням було гідно представити нашу групу. Ми усі разом добряче попрацювали, щоб підготувати цікаві номери. Тож я вважала, що при відсутності форс-мажорів все буде добре.
Ще трохи посидівши з подругою в кафе, я викликала таксі й поїхала додому. Вирішила прийняти теплу ванну з бульбашками й раніше лягти спати, щоб гарненько виспатися. Перед сном, зручно всілася на ліжку та подзвонила сестрі по відеозв’язку.
— Як там моя майбутня королева краси? — з наскоку звернулася до мене Еліна.
— Все чудово. Готуюся до сну.
— Ти знайшла собі потрібні сукні? — діловито поцікавилася сестра, буравлячи мене допитливим поглядом.
— Ага, — кивнула, повернувши камеру до вішака, на котрому дбайливо розвішала свої вбрання. — Якщо маєш гроші — це не проблема.
— Окрім грошей, потрібно ще мати таку прекрасну фігуру та гарне личко, як у тебе. Тобі всі сукні личать, — промовила Еліна тоном, що не підлягав запереченню, як завжди, наполягаючи на тому, що я була красунею.
— Дякую.
— Чому ти залишила пошук суконь на самий кінець? Не боялася, що вчасно не знайдеш потрібні варіанти? — запитала Елі, якось дивно поглядаючи на мене.
— Та ні. Завдяки тобі, у мене шафа забита масою гарних суконь. На крайній випадок, обрала б що-небудь зі своєї колекції.
— Зрозуміло.
— Як там мій племінник чи племінниця? — поцікавилася я у сестри, з любов’ю та турботою поглядаючи на її округлий животик.
— Сьогодні трохи боляче штовхається. Схоже, бешкетнику не подобається жити в тісноті, — пробурчала Елі, ніжно погладивши рукою свій живіт.
Спостерігаючи за нею, я невідривно вдивлялася в рідне обличчя. Хоча ми з Еліною не бачилися лише кілька місяців, однак я вже встигла неймовірно скучити за нею. Все моє життя сестра була для мене міцною підтримкою та опорою, і зараз мені дуже не вистачало її присутності поряд.