Розділ 3.1

Аліна

Прокинувшись вранці, я спробувала викинути з голови неприємні спогади про ситуацію, що сталася зі мною напередодні. Навмисно ігнорувала будь-які обговорення відсутності Єви в танцювальній школі та вдавала, що мені нічого не відомо. Повністю зосередилася на навчанні та активній підготовці до майбутнього конкурсу краси, що мав відбутися в університеті. Шляхом голосування одногрупники обрали саме мою кандидатуру, як представника групи. Тому мені більше нічого не залишалося, як взяти на себе цю роль та гідно виступити. 

Спочатку я без особливого ентузіазму поставилася до даної ситуації. Ніколи не любила подібного роду змагання. Правду кажучи, я навіть не підозрювала, що підготовка до конкурсу буде настільки захопливою та цікавою. Купа моїх одногрупників запропонували свою допомогу. Після занять, ми щодня гуртом збиралися в бібліотеці або в сусідньому кафе. Активно спілкувалися, обговорюючи різні ідеї, а також проводили веселі мінірепетиції.

Для початку, щоб представити себе глядачам, я мала підготувати своєрідну розповідь-візитівку. Благо, моя найближча подруга взялася допомогти мені з цим. Окрім інших своїх нечисленних талантів, Інна мала хист до письменництва. Тож ми разом із нею створили не розповідь, а просто цукерку. 

В наступному конкурсі потрібно було відтворити уривок із будь-якого літературного твору. Оскільки ми навчалися на факультеті з вивчення іноземних мов — логічно, що сценку вимагали зіграти англійською. Найкращим рівнем мови в нашій групі володів один дуже розумний та харизматичний хлопець, на ім’я Олександр. Він чемно погодився скласти мені компанію. Однак, був один мінус — ми ніяк не могли дійти згоди, який саме твір обрати. Я страшенно хотіла, щоб це був уривок з нашумілого циклу книг, по якому відзняли крутий серіал. Ми вдвох могли б зіграти головних героїв, від яких я була в захваті. Однак Олександр відкинув мою ідею. Наполягав, що журі складатиметься з викладачів, а вони навряд оцінять сучасну творчість. Отже, варто обрати більш класичний варіант — на кшталт, роману Шекспіра «Ромео та Джульєтта». Одногрупники одноголосно погодилися з логікою Сашка, тому ми все ж таки спинилися на другому варіанті. 

Ще одним обов’язковим пунктом програми був виступ, де конкурсантка мала показати свій найбільший талант. Хоча в мене багато речей виходило досить непогано, однак я не мала якогось особливого вміння, яким би могла похвалитися. Трохи подумавши, вирішила сконцентруватися на тому занятті, яке мені найбільше подобалося. Танці! Невинно плескаючи віями, я попросила одного красунчика зі своєї танцювальної трупи виступити разом. На диво, він відразу ж погодився та сам запропонував тренуватися мало не щодня, щоб досягти бажаного результату. Немов вишенька на торті — хореограф запропонувала поставити для нас не дуже складний, але прикольний номер. Тож все складалося, як найкраще.

Перед самим конкурсом мені залишалося вирішити лише одне, але надзвичайно важливе питання — підібрати вбрання для кожного етапу. Моя кохана сестричка дозволила купувати будь-які сукні, що припадуть мені до душі, не дивлячись на ціну. Тож на вихідних нас з Інною чекала виснажлива подорож столичними торговельними центрами. Обравши кілька неймовірно гарних суконь, ми з подругою полегшено видихнули та вирішили відпочити в нашому улюбленому кафе за чашечкою ароматного капучино.

— Нервуєшся перед завтрашнім днем? — турботливо поцікавилася у мене Інна, з апетитом відкусивши невеликий шматочок пишного круасана з вишнями.

— Та ні. Хіба що, трішки, — відповіла я щиро, злегка посміхнувшись.

Чесно кажучи, для мене головним завданням було гідно представити нашу групу. Ми усі разом добряче попрацювали, щоб підготувати цікаві номери. Тож я вважала, що при відсутності форс-мажорів все буде добре. 

Ще трохи посидівши з подругою в кафе, я викликала таксі й поїхала додому. Вирішила прийняти теплу ванну з бульбашками та раніше лягти спати, щоб гарненько виспатися. Перед сном, зручно всілася на ліжку та подзвонила сестрі по відеозв’язку.

— Як там моя майбутня королева краси? — з наскоку звернулася до мене Еліна, вмить огорнувши теплом своєї посмішки. 

— Все чудово. Готуюся до сну.

— Ти знайшла собі потрібні сукні? — діловито поцікавилася сестра, буравлячи мене допитливим поглядом.

— Ага, — відповіла я, повернувши камеру до вішака на котрому були дбайливо розвішані мої вбрання. — Якщо маєш гроші — це не проблема.

— Окрім грошей, потрібно ще мати таку прекрасну фігуру та гарне личко, як у тебе. Тобі всі вбрання личать, — промовила Еліна тоном, що не підлягав запереченню. Вона, як завжди, наполягала на тому, що я була красунею.

— Дякую.

— Чому ти залишила пошук суконь на самий кінець? Не боялася, що вчасно не знайдеш потрібні варіанти? — запитала Еліна, якось дивно поглядаючи на мене.

— Та ні, — відповіла їй чесно, мотнувши головою. — Завдяки тобі, у мене шафа забита масою гарних суконь. На крайній випадок, обрала б що-небудь зі своєї колекції.

— Зрозуміло.

— Як там мій племінник чи племінниця? — поцікавилася я у сестри, з любов’ю та турботою поглядаючи на її округлий животик.

— Сьогодні трохи боляче штовхається. Схоже, бешкетнику не подобається жити в тісноті, — пробурчала Елі, ніжно погладивши рукою свій живіт. 

Спостерігаючи за нею, я невідривно вдивлялася в рідне обличчя. Хоча ми з Еліною не бачилися лише кілька місяців, однак я вже встигла неймовірно скучити за нею. Все моє життя сестра була для мене міцною підтримкою та опорою, і зараз мені дуже не вистачало її присутності поряд.