Підвіконня

Підвіконня

×××

Ніч. Ти сиділа на підвіконні, бо завжди робила тільки те, що хотіла.

Хвилину тому була поруч, тож постіль ще пам'ятає тепло твого тіла.

Ніч. Срібний місяць на чорному небі, роздобув десь зіркове намисто.

Місто уважно дивилось на тебе. Ти закохано дивилась на місто.

Твій погляд повільно стрибав від вікна до вікна всіх довколишніх будинків.

Тебе тягне знаходити в них людей, розкривати таємниці їх нічних вчинків.

Ти прислухалася до кожного звуку, помічала кожну маленьку дрібницю.

Ти в подібні моменти нагадуєш зацікавлену ученицю.

Покинувши ліжко, так само пірнаю в срібне сяйво нічного неба.

Та замість порожніх сусідських вікон, хочу дивитись тільки на тебе.

У тебе з містом своя розмова, мовчу. Тепер ти ніби співа колискову.

Споглядаючи в твої очі, відчуваю, як закохуюсь в тебе знову.

Обійняв. Ти безтурботно продовжуєш спів. Я спокійно мрію про завтра.

Хочу завжди бути з тобою. В голові це лунає, як мантра.

Ти вільна. Спустившись з вікна, заходилась поправляти фіранку.

Далі знову повернулась в обійми. Не відпускаю тебе до ранку.

×××

29 квітня 2023

Я хотів би бути квітами у твоїх руках

×××

Я хотів би бути квітами у твоїх руках.

Щоб відчувати прохолоду твоїх долонь.

Хотів так бути спалахом у твоїх думках.

Горіти, щоб підтримати наш вогонь.

Я хотів би бути Сонцем твоїх світанків.

Хотів би бути Місяцем твоїх ночей.

Це лише, щоб бути поруч кожного ранку.

Не зводячи свій погляд від твоїх очей.

Я хотів би бути світлом у твоїй кімнаті.

Я наче струм у проводах, що живе тобою.

Хотів би бути стрілкою на циферблаті.

На яку ти споглядаєш денною порою.

Я хотів би бути піснею, яку співаєш.

Чи музикою бути, яку зараз чуєш.

Словами бути в книзі, що тепер читаєш.

Чи бути тою стравою, що ти готуєш.

Я хотів би бути вітром у твоєму волоссі.

Хотів би бути тінню, що завжди поряд.

Бігати по стінам і по підлозі.

Я ніби бігаю й досі. За тобою...

×××

5 липня 2023

Шрами

×××

Шрами нагадують нам про біль, який ми відчували раніше.

Який під шкірою стає немов хміль, з роками тільки міцніше.

Шрами нагадують нам про життя, що так юрко майнуло повз нас.

Як стрілки годинника та їхнє биття, що невпинно відстукує час.

Шрами нагадують про любов, що ми дарували та яку дарували нам.

Любов, що складала із наших розмов сторінки романів і драм.

Шрами нагадують про кожну розлуку і кожну щонайменшу провину.

Про кожну назавжди відпущену руку, як про відрізану пуповину.

Шрами ніколи не болітимуть знову. Шрами це пам'ять, що з нами навіки.

Шрами як чітко підібране слово, як ретельно прописані ліки.

Вони як відбитки пальців, як зразок ДНК, як родимки чи тату.

Їх не зняти в потрібний момент, як весільний костюм чи фату.

Шрами нагадують нам про те, що ми люди, і що ми вразливі.

Як незахищені тварини на водопої, чи піщаний пляж при відливі.

Шрами нагадують нам про смерть, і про те що вона десь близько.

І про те, що життя круговерть, має мати хоч краплю зиску.

×××

8 серпня 2023

Я зрозумів, що ніколи не бачив її сліз

×××

Я зрозумів, що ніколи не бачив її сліз.

Та це не тому, що не вмію робити боляче.

Кожен вчинок мій - це новий, на душі, поріз.

Біль, що лишаю по собі, з кімнати виходячи.

Так, я дійсно не бачив жодної її сльози.

Вона їх вправно ховала від усіх сторонніх очей.

Як шум грози ховає в собі довколишні голоси.

Як темрява ховається в кут від вогню свічей.

Яка сила таїться за тими сухими щоками?

Що за магія більше не зробить її ламкою?

Що крокує поряд із нею важкими стежками?

Що робить її сильніше? Що робить її такою?

Відчуваючи це, зрозумів, чого найбільше боюсь.

Я боюсь, що настане день і побачу, як вона заплаче.

Підійду до неї так близько, в очі її подивлюсь.

І вони немов скажуть:

- Ти винен у цьому, юначе!

×××

14 вересня 2023

Доброї ночі, смарагдові очі.

×××

Доброї ночі, смарагдові очі.

Ви вкотре пробіглись ім'ям моїм.

Вкотре читаєте все, що під ним.

А потім тихенько йдете.

Доброї ночі, мої теплі руки.

Ви вкотре тримаєте свій телефон.

Гортаєте те, що писав перед сном.

А потім тихенько йдете.

Доброї ночі, мої милі вушка.

Ви вкотре крізь сон почули рингтон.

Що з вітром за склом задзвенів в унісон.

А після тихенько йдете.

Доброї ночі, ніжні вуста.

Ледь торкаючись слів, читаєте вголос.

І після вірша, згорнетесь мов лотос.

А далі тихенько йдете.

Доброї ночі, моє рідне серце.

Твій стукіт у грудях, твоє калатання.

Що ніколи нажаль не заграло коханням.

А просто тихенько пішло...

×××

10 грудня 2023

Голос

×××

Ти ніколи не любила засинати без моїх слів.

А я не те щоби не любив без твоїх. Без них я вже зовсім не вмів.

Щоб побачити бодай один, з небагатьох моїх рідкісних снів.