Глава 14. Новий початок

Ми їхали вже в поїзді. Я сиділа та дивилася у вікно. Мені не пощастило, бо в мене не було навушників, щоб слухати музику, і хорошого телефона теж не було. Я просто закрила очі й сиділа. Мій брат щось грав на телефоні поруч, а батько з кимось розмовляв по телефону.

— Так, ми їдемо… Потім сядемо в таксі та поїдемо в аеропорт, а там уже — до Парижа… Добре… Так, коли приїду, ми зразу до вас… До побачення.

Він відхилив дзвінок. Ми мали приїхати завтра о 10:00. Тому я попросила Кирила встати, щоб я постелила. Він встав і сів біля батька, а я все зробила та лягла, відвернувшись до стіни.

Пізно ввечері я прокинулася від холоду. Пішла вмитися. Повертаюся й бачу, що мій брат не спить і з кимось говорить по телефону. Я подивилася на нього, він побачив мене й запитав:

— У тебе все гаразд?

— Так, все добре. І давай уже клади телефон і спи. Завтра в 10:00 треба виходити. Ми прокинемося о 08:00. Тому давай спати.

— Добре.

Він сказав у телефон, що вже йде спати, бо рано вставати.

Ранок. 07:30

Я прокинулася та пішла в уборну. Потім перекусила і переодяглася в туалеті. Я одягла чорні джинси, футболку й піджак.

Коли все зробила, крім волосся, вже було 08:01. Я всіх розбудила. Брат не міг одразу встати, але піднявся через п'ять хвилин. Ми все зібрали, підготували. Було вже 09:59, коли потяг зупинився. Ми вийшли та пішли до місця, де стояли таксі. Але тут батько сказав, що зайде в магазин і щоб ми його чекали.

У цей час у батька:

Він швидко зайшов у магазин техніки — в «Алло». Побачив гарний телефон і навушники — купив їх. Потім зайшов у продуктовий магазин. Взяв печиво, сосиски в тісті, шкільну піцу, лимонад і жуйки для мене й Кирила. Пішов до нас.

Підійшов і каже, що можемо йти. Але спочатку він простягнув мені пакет. Я подивилася на нього, взяла пакет, заглянула всередину й побачила телефон Samsung і навушники цієї ж фірми. Я була така щаслива, що міцно обняла його. Братові теж дісталися навушники — такі, як у мене.

Ми сіли в таксі й поїхали до аеропорту.

Я сиділа й думала про свій новий дім у Парижі. Брат теж сидів поруч і щось комусь писав.

Поки ми їхали, я взяла свій новий телефон, вставила SIM-карту та почала налаштовувати. Коли все зробила, установила кілька ігор і музику. Підключила навушники й почала слухати Альону Швець.

Я навіть встигла заснути, поки їхали. Батько розбудив мене. Я подивилася на нього з питанням, чому він мене будить, але коли почула, що ми вже прибуваємо до аеропорту, одразу прокинулася повністю.

І ось тепер почнеться нова історія — у новому будинку.