Підвал в якому билися серця
Глава 10. По ліки
Коли вони пішли подивитися, чи є ліки, їх там не було. Батько пішов по них. Я досі спала. У цей час заглянув Єгор.
Він хвилювався за мене. Єгор завжди хотів бути поруч, але я йому відмовляла — я не була готова до таких відносин.
Через годину я прокинулася. Подивилася навколо і побачила тільки цуценя. Я дивилася на нього кілька хвилин і зрозуміла, як його назвати. Вона в нас буде Персик.
Я встала, була одягнена у якийсь комбінезон. З сумки взяла штани та кофту і переодягнулася.
Вийшла з кімнати і побачила, що всі чимось зайняті: одні грали в карти, інші читали книжки, які ми перенесли з бібліотеки. Вчителі обговорювали, як далі жити.
Але коли вони побачили мене, всі замовкли.
— Всім привіт, — сказала я, не розуміючи, чому вони так на мене дивляться.
— Ага, — відповіли всі і почали займатися своїми справами.
Я дивилася на всіх, заходила в кожну кімнату, але ніхто не хотів зі мною розмовляти.
Тому я пішла в свою кімнату до Персика.
В той час…
Над головою чоловіка летіли ракети. Він шукав ліки для своєї дитини. Чи знайде він їх — не знав навіть сам.
Через кілька годин йому пощастило — він знайшов ліки. Потім пішов за іграшками для дітей, їжею, теплими ковдрами та одягом. Він вже повертався в укриття…
#368 в Фантастика
#113 в Бойова фантастика
Відредаговано: 06.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
