Підвал в якому билися серця
Глава 3. Десь у тиші
Я боялася, але все ж пішла з укриття. Усі просили мене залишитися, але я нікого не слухала…
— Свят, вона така дурна. Пішла туди, навіть не знаючи, що там, — з обуренням сказав Єгор.
— Чому ти взагалі за неї переживаєш? Вона вже не твоя. І ніколи не буде, — спокійно відповів Святослав, найкращий друг Єгора.
І раптом — гучний вибух. Земля здригнулася. Єгор поглянув у бік виходу з укриття, і на обличчі з’явився страх. Він почав хвилюватися за мене…
У цей самий час…
Я вже була в їдальні, коли пролунав вибух. Частина стелі впала просто на мене. Мою ногу затиснуло — я не могла її витягти. Телефон задзвонив, але коли я намагалася взяти слухавку, він вимкнувся.
— Блін… Розрядився, — подумала я.
Зібравшись із силами, я щосили підняла уламок стелі. Нарешті вдалося! Я дісталася до місця, де зберігалася їжа, і зібрала все, що змогла знайти. Потім я рушила до іншого укриття — того, де перебували найменші діти, з першого по четвертий клас. Передала їм їжу й кульгаючи вийшла надвір, прямуючи назад до свого укриття…
Але щось пішло не так…
#341 в Фантастика
#100 в Бойова фантастика
Відредаговано: 28.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
