Підвал в якому билися серця
Глава 1: Без порятунку
Одного осіннього ранку я пішла до школи, як завжди. Але сон, який наснився мені вночі, не давав спокою — щось у ньому було тривожне, лячне.
Першим уроком була українська мова. Але за кілька хвилин пролунав сигнал повітряної тривоги. Однокласники зраділи, мов це було звільнення від уроку. Та тільки не я. Я відчувала — цього разу щось не так. Я боялася самого укриття.
В підвалі діти гомоніли, сміялися, але раптом пролунав гучний вибух. Усі стихли. Укриття завмерло в тиші. Було чути тільки дихання — важке, тривожне, пришвидшене.
Я вийшла з нашого класу — і почула слова директора, від яких по спині побіг холод:
— Боже мій… Нас захопили… Що тепер робити?
Школа захвилювалася. Почалася паніка. Вчителі метушилися, деякі кричали, а інші мовчали, схопившись за голови. А я стояла осторонь і думала: де дістати їжу?
Один вибух… другий… третій… І раптом — тиша. Здавалося, все закінчилося. Але я знала — це тільки початок.
#917 в Фантастика
#177 в Бойова фантастика
Відредаговано: 28.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
