Розділ 19. Повернення. Фая

З порталу, обидві команди зі зв’язаними бандитами, вийшли лише за годину до світанку. Невиспані, злі та трохи дезорієнтовані, адже портал їм відкрили не на арену, а неподалік — просто в полі, де вже очікували декілька спеціальних карет для в’язнів і десяток законників, серед яких був і невідомий некромант, також у зеленому мундирі.

— Гм, натяк доволі прозорий, — криво посміхнувся Етієн.

Кел утримуючи полонених з одного боку, перезирнувся з насупленим некромантом і Лізет, які тримали мотузку з іншого боку.

— Щось мені підказує, що мій титул зараз не допоможе, — встиг вимовити Кел, до того, як командир законників підійшов до них.

— Вітаю. Я капітан Дрент. Ми забираємо полонених і небезпечного некроманта в контору, а інші якраз встигнуть на початок оголошення п’ятірки фіналістів, — він вказав рукою напрямок, куди всім іншим потрібно піти.

Лізет не оцінила, і повернувши голову до Кела, як ні в чому не бувало, відповіла спершу йому:

— А мій — допоможе.

Подивившись на капітана, який саме протягував руку до Етієна і мотузки, що стягувала бандитів — зробила крок вперед і різко наказала:

— Назад!

Він від несподіванки дійсно зробив крок назад, але потім розлютився:

— Перешкоджаєш законнику виконувати його роботу? За таке — поїдеш разом з цими, — кивнув він на бандитів, — в одній кареті. Ото їм забава буде!

Крікс не був би Кріксом, якби не дав йому договорити перед тим, як відтворив перед його обличчям події на галявині, а саме — зцілення феї.

— Ваша високосте..? — тихо прошепотів капітан Дрент, зблід і почав осідати.

— Е-е, ні! — Руден притримав того і декілька разів струсив, щоб привести до тями. — Ти нам в свідомості потрібен. Поки що.

— Карети залиште, а самі — геть! Я даю вам фору, капітане. Поки ми завершуємо тут справи, вирішуємо куди помістити в’язнів і починаємо перевірки вашого управління — у вас є час зробити свій вибір. Законники від корони вже на шляху до Санера. Наскільки ви впевнені, що перевірки не виявлять «помилок» у вашій роботі?

Той мовчки, низько вклонився і дерев’яною ходою пішов по тракту до воріт в місто, наказавши всім підлеглим слідувати за ним. Лізет лише кинула погляд на Крікса і той, кивнувши, піднявся у повітря.

Посперечавшись, майже одноголосно вирішили, що залишати без нагляду найманців — найтупіша ідея і завантаживши їх в карету з гратами, в’їхали на ній просто до свого майданчику на арені. Лише фея червоніла, коли вони вишикувалися на майданчику, перед каретою, яка займала всю увагу глядачів.

— Так не можна! Сором який, — прошепотіла вона.

Етієн, який почув це, направляючись за командою до свого майданчику — розсміявся.

— Та облиш, мала. Їм уже все одно, а журі не вижене з полігону команду з принцесою, — він наостанок підморгнув Лірель і пішов до своїх.

Журі тим часом раділи, що не доведеться підсуджувати Збірній, адже вони виграли законно, ділять перші місця з 48-ою командою.

Після оголошення п’ятірки фіналістів, головуючий суддя вже було оголосив фінальний бій п’яти команд через три дні, але до нього підійшло одразу три лідера фіналістів. Після запеклих суперечок, головуючий оголосив:

— У фіналі залишається лише дві команди, якщо немає тих, хто хоче замінити цих трьох?

Він з надією оглянув шеренги інших команд, які робили вигляд, що звертаються не до них і вони просто повз проходили.

Зітхнувши, той продовжив:

— Отже — дві команди..

— Мені це не подобається, — промовив Руден і одночасно з цим Кел і Етієн пішли до столу журі.

Команди потягнулися за ними, коли збірна підійшла до столу журі, почули лише кінець виговору. У головуючого аж слина з рота розліталась, так він горлав на Етієна:

— ..не буде цього!! Приперлися на Ігри — то грайте до кінця!

— Я вам ще раз повторюю, ми не будемо битися з друзями, — спокійно сказав Етієн.

— А я вам в сотий раз повторюю — всі квитки розпродані!! Ви хоч уявляєте суму повернень, навіть за один день змагань?!

— Це не моя проблема. В збірнику правил немає нічого про те, що з ігор не можна знятися передчасно.

— БО ТАКОГО НІКОЛИ НЕ БУЛО!

— Спокійно, так до удару можна донервуватися, — Лізет вийшла з-за спин чоловіків і співчуваюче поплескала того по плечу, — корона відшкодує збитки, адже ми прийшли сказати, що також не будемо виступати проти 48-мих.

Вона замовкла на мить, у неї з’явилася чудова ідея.

—Ми розділимо перше місце і на тому Санерні ігри цього сезону — закінчаться, — твердо додала принцеса.

«Для вас..», — промайнуло в її думках.

— Ваша високосте! Добре.. — промовив головуючий.

Нічого іншого він відповісти і не міг. Хитнувши головою обом командам на їх майданчики, мовляв: «Йдіть вже, очі мої б вас не бачили», оголосив новину глядачам, викликавши цим неймовірний галас.

Всі десятеро підійшли до майданчику збірної — там, на трибунах біля поручнів, на них вже чекав Грах з десяткою похмурих незнайомців за спиною.

— Грах! А я думала ти не дочекався і не дивився командні змагання, — підбігла до нього, щасливо посміхаючись Лірель.

— Дивився, ще й як дивився, — похмуро буркнув той, обіймаючи фею. — Тому прийшов не сам.

Він вказав пальцем собі за спину. Кел стрепенувшись, запитав:

— А у тебе в таверні часом немає підвалу?

— Як же немає — є, звісно, — кивнув троль і зиркнув на карету з гратами. — Для цих паскуд цікавишся?

— Так.

— Для них у мене знайдеться все, що треба..

— Але вони потрібні живими! — почуяла неладне Лізет.

— Аякже! Будуть живі, ну що ж ви, — Грах моторошно посміхнувся одним куточком губ. — Так непрофесійно я навіть в юності не діяв.

Одночасно із закінченням цієї фрази — прилетіло два магвісники в руки Кела і Лізет, та поряд приземлився знервований Крікс:

— Нам потрібно в таверну, терміново!

Розгорнувши повідомлення, Лізет зрозуміла його нервозність. Його величність повідомляв, що буде в Санері через два дні. Сухий текст, накази щодо підготовки і розташування, ні єдиного запитання.. отже, він вже знав, що з Лізет усе добре і тепер її чекають захоплюючі декілька днів «підчищення хвостів» і роздумів, як сильно їм з Кріксом влетить. Вона подивилася на Кела, судячи з його виразу обличчя — їх чекає з’їзд рідні.