Розділ 15. Початок командних ігор: "Збережи своє — забери чуже"

Портал закрився за спинами учасників Збірної, загрозливо зашипівши, і кожен в цьому шипінні почув щось своє. Лізет, наприклад, почула: «Легкої прогулянки не буде».

Над їхніми головами вже кружляв верус–спостерігач. Він ловив кожен їхній рух, щоб передати картинку назад у Санер, де на забитих трибунах арени глядачі спостерігали за грандіозною ілюзією в реальному часі.

Збірна опинилася на невеликій галявині серед дикого, первозданного лісу на світанку. Розкидані по своїх локаціях, зараз так само проходили крізь портали інші 49 команд. Полігон для фінальних ігор був величезним — шматок дикої землі, де учасникам належало виживати, розвідувати й воювати щонайменше добу.

На вибраній точці Збірної не було ні пагорбів, ні печер, ні будь–якого іншого природного захисту чи переваги. Хоча таких місць було багато розкидано по цій місцевості — вони навмисно обрали «невигідну позицію». Адже переваги не було б для інших, але не для феї і єдиного гравця–ельфа, який залишився в іграх.

Локації суперників всі вже знали, Крікс не просто так їв свій хліб. Але, крім того: вони всім видали розташування і свого табору з прапором — вчасно «не помітивши», що їх підслуховують. Лізет посміхнулася, коли згадала, як голосно і розбірливо Руден тоді видавав їхнє майбутнє розташування, бо ж «не знав» про ворожих шпигунів і прослушки в таверні. Гноми і талановита брехня — це були протилежні поняття. Тільки Разкро вибивався з цього образу їхньої раси. Скільки шахрайських підказок щодо нападів на табори суперників він їм надавав! А все тому, що поставив трохи грошенят на їхній виграш. А потім переймався бідолашний, що вони будуть корчити з себе чистоплюїв, які за 50 метрів до цілі кричатимуть суперникам щось на кшталт: «Виходьте! Ми прийшли чесно битися!».

І судячи з того, як завзято і нервово Руден почав забивати перший кілок для облаштування їхнього табору — Разкро знав, про що каже. У гномів є свої традиції, і одна з них: порядність. Великий плюс для істоти зокрема, але найгірший мінус для Підступних ігор.

— Ніколи б не подумала, що Руден на початку був не надто «правильним», — зітхнула поряд Лірель. — Лише після приїзду його майбутньої рідні зрозуміла, як все запущено.

Лізет махнула головою, не відриваючи погляду від карти. Вона сиділа на поваленій колоді й нібито вивчала розташування таборів суперників, та насправді згадувала їхні підготування й чудово розуміла нервозність Рудена.

Три дні підготовки перед цим виходом перетворилися на суцільний хаос. Найважчим виявився раптовий приїзд майбутнього тестя Рудена — поважного знатного гнома, який прибув разом із можливою нареченою глубинника спеціально на командні ігри.

А знатність у гномів означала зовсім не те, що у людей. Їм для отримання титулу необов'язково та й недостатньо було народитися в знатній сім'ї. Кожен знатний гном здобував сам своє положення в суспільстві та був відомий якимись вчинками: хтось врятував свій загін від обвалів, хтось знайшов і  розробив нову жилу ларосу, магічного каменю — видобуток якого потім годував все місто роками. У них, якщо ти не корисний — ти ніхто.

Побачивши, що його майбутній зять зв'язався з «компанією не–гномів», старий консерватор ледь не закотив скандал. Рудену виставили жорстку умову: заручини відбудуться, тільки якщо його команда покаже вищий клас і увійде в трійку лідерів. Весь цей час Збірна тільки те й робила, що заспокоювала тестя та підтягувала тактику, адже програти тепер означало зруйнувати майбутнє сімейне щастя друга.

Поки Лізет прокручувала подумки їхні підготування — Кел з верусом пішли в бік табору Етієна. Інші ж виконували кожен свої обов'язки, які вони розподілили ще вчора. Зітхнувши, білявка взялася стругати кілки, які вони з Лірель потім правильно зв'яжуть кільцем і розташують на дереві з прапором, вістрями вниз.

Найбільша проблема була в тому, що Лізет зараз переймалася зовсім іншим: як їм усім не здохнути на цьому відірваному від світу полігоні.

Думки принцеси повернулися до таємного звіту Крікса, який той приніс вчора. Змовники мали свого шпигуна серед організаторів і дізналися координати табору Збірної ще до того, як відкрилися портали. І Адон послав на полігон реальних відморозків. Їхній план був простим, як усе геніальне: першим ділом підстрелити літаючих над табором верусів, щоб «засліпити» організаторів і трибуни в Санері, а потім напасти на Лірель, залякати її до напівсмерті й змусити випустити дику магію. Тоді живих в цьому лісі залишиться небагато..

Лізет скосила очі на фею. Та неподалік старанно розпалювала багаття, роблячи повільні, глибокі вдихи за системою тролячої гімнастики. Гм.. виглядає спокійнішою за всіх разом взятих. Але що буде, коли бандити почнуть збивати верусів, а з хащів вискочать вбивці? Блондинка міцніше стиснула клинок. Казати чи ні? І ніби у відповідь почулися легкі кроки й шелест крил. Вона підняла погляд на Кела з Кріксом, які поверталися від 48 команди.

— Ну що, розбили табір? — запитав Кел.

Його вуха ледь помітно тремтіли, ельфійський слух ловив кожне шурхотіння навколо. Він підозріло подивився на задумливу Лізет.

— А то ти сам не бачиш, — за звичкою огризнулася та.

Вона сама не розуміла, чому він її так дратує. Можна ж було відповісти ввічливо. Особливо враховуючи те, що вона вже прийняла рішення розповісти про проблему йому — допомога не завадить. Зітхнувши, взяла свої емоції під контроль.

— Вибач, нервую, — промовила вона.

І поки не передумала, підвелася і махнула їм з Кріксом рукою у бік дерев, які вони з Лірель вже обрали для себе в якості домівки на цю добу. Адже в охороні табору залишать саме їх — інші підуть штурмувати табори суперників.

— Ходімо, покажу, які дерева ми обрали, — голосно сказала Лізет, ковзнувши поглядом по літаючому спостерігачу.

Коли відійшли від поляни, Кел тихо запитав:

— Ти ж хочеш поговорити без Рудена з Лірель?

— Так, — посмішка мимоволі промайнула обличчям принцеси.