Розділ 11. Непрохані гості

Після того, як Лізет підхопила тренувальний меч, головуючий журі отримав велике задоволення від спарингу, давно його так не ганяли. Звісно, вона не перемогла, але й він ні разу не дістав її мечем, тож завдання вона виконала.

Після оголошення результатів, учасники Збірної мовчки пішли до таверни, всім було над чим подумати. Сьогодні Грах вперше побачив, як п’ятеро гравців без гризні, криків чи жартів — розійшлися хто куди. Троль зітхнув, ось вони особливості роботи в команді.

Крікс вилетів у вікно, прийшов час виконувати свої основні обов’язки. Він подумки перебирав плани, але  спершу потрібно облетіти кімнати своїх, і з Лізет поговорити.

А ось у Лірель, цієї ж миті, були інші думки, і серед них не промайнуло ні однієї цензурної. Ледве переступивши поріг своєї кімнати, вона побачила, що в кріслі на неї чекає Ройова сходу. Та сама чорнява фея, яка хотіла її підставити в перший же день ігор.

— Не пам’ятаю, щоб вас запрошувала! Кімната не просто так була зачинена. Як ви взагалі оминули протикрильну пастку?! — обурилася Лірель і вказала на цілісіньку сітку на вікні.

— Ой, облиш, — махнула рукою Фая. — Я її придумала, і ось тобі перша порада: ніколи не створюй пасток, які сама ж не зможеш обминути.

— Лише перша порада? — єхидно запитала Лірель.

— Так. Ми не з того почали, моє ім’я — Фаяліноваль, але називай мене Фая і давай на ти, — миролюбно запропонувала та і вказала райдужній на друге крісло. — Є розмова.

— Для чого мені розмовляти з тією, що хотіла мене підставити через неясні наміри щодо ігор? — запитала Лірель, все ж сідаючи навпроти Фаї

— О! Тоді справа і правда була в іграх, але все змінилося, коли я дізналася про закляття тверезості.

— І що з ним? Не я перша, не я остання — впораюсь.

— Гм.. це, наприклад, як зараз? — вказала ройова на іскри магії, які злітали з рук Лірель.

Та підняла підборіддя і роздратовано відповіла:

— Ти мене нервуєш. Тож може не закляття потрібно знімати, а дати мені спокій?

Іскор стало більше і Фая підняла руку, заспокоюючи її роздратування:

— Спокійно, я прийшла пояснити тобі твій стан, якщо вже твоя ройова далеко. Це мій обов’язок. А ще — мені подобається жити в Санері, не хотілось би якимось ранком прокинутися на руїнах, бо тебе роздратувало дзижчання комара над вухом.

— А?

— Бе! Сафіра вам що, взагалі нічого не розповідала про нашу магію і для чого феям життєво необхідно пити все, що гарно горить?

— Ну, казала, що для зміцнення сил і гарного настрою, — вкрай розгубилася райдужна.

Фая нахмурилася.

— Вже щось мутить, старе.. схоже на неї чекає з’їзд ройових, — перевела погляд на Лірель, — якщо коротко: алкоголь справді впливає на наші сили, так їх легше контролювати. І тобі потрібно якнайшвидше зняти закляття і повернутися в рій. Або шукати важкодоступне для будь-яких істот місце і влаштовуватися там на все життя, вигнанки не просто так живуть уособлено.

Фая похмуро роздивлялася молоденьку райдужну, потім гмикнувши, продовжила:

— Я вже зробила запит на твого мага, тож вже завтра його мають доставити сюди. І відміну прокляття — я йому оплачу, тобі потрібно лише зачекати до завтра і зможеш повернутися додому.

Тепер вже нахмурилася Лірель.

 — Моя ройова розірвала зв’язок не задумуючись, а мене викинула, як непотріб, просто пожалівши грошей на відкуп.

— Боюсь, дівчинко, її мотиви набагато глибші, — задумливо промовила чорнявка.

— Без різниці! За оплату відміни прокляття — дякую звісно, але я не збираюся повертатись туди, де мене зрадили, — вперто промовила райдужна.

Фая розсміялася:

— О ні, мила моя. Я не альтруїст, я — ділець. Я оплачую відміну прокляття — ти вибуваєш з ігор і летиш додому. Інакше..

— Інакше, що? Мм? — Лірель встала.

— Інакше я дозволю тобі відчути наслідки тверезості, — з погрозою в голосі відповіла Фая.

— А хто сказав, що їх ще немає? — також з погрозою натякнула Лірель.

— Вулиці ж Санеру поки що не всіяні мерцями! — їдко відповіла Фая.

За тим повільно видихнула і затиснувши перенісся, промовила:

— Подумай про мою пропозицію до завтра. І постарайся стримувати свою магію, це друга порада. Якщо після змагань з твоєю участю, всі залишаться живими — я здивуюся. А я, нажаль, рідко дивуюся. Тож знайдеш мене, коли будеш готова.

Фая залишила на столі свій перстень.

— Це маяк. Знаєш, як користуватися чи й цьому Сафіра не вчить молодняк?

— Вчить. Але він мені не знадобиться. Я знаю ціну такій «помочі», — пригнічено промовила Лірель.

Фая схвально хитнула головою і вилетіла у вікно, навіть не помітивши «протикрилки», яка на неї не діяла. В її голові крутилося безліч думок: «Може не така й дурненька ця південна, просто не знає навіть основ фейських особливостей і вперта надмірно. Тому Сафіра її і поперла. Або все набагато гірше..».

Крікс, який стояв на карнизі між вікнами Лірель і Лізет, повільно видихнув. Добре, що Фая його не помітила, його від неї перетрушувало і пір’я здиблювалося на загривку, попереджуючи про небезпеку. Цікаво, що обере Лірель? Фая запропонувала цілком вигідну для неї угоду, і саме це верусу не сподобалося. Рій для фей дуже важливий.. він вже було сунувся у вікно Лізет, але хутко відскочив.

Адже сьогодні гості були не лише у феї, ледве Лізет зробила крок в кімнату — за нею зайшов Кел і зачинив двері.

— Поговоримо?

— А запитати до того, як увійшов? Я втомилася і не готова приймати гостей, — суворо звела брови Лізет.

— А ти вважай мене не гостем, а.. гм.. союзником з пропозицією. У тебе ж є союзники, Лізет?

— Звісно. Як і у тебе. Тільки давай швидше свою пропозицію, я пообіцяю її обдумати, а все інше — завтра.

— З якого ти роду?

Зрозумівши, що ельф впевнившись у її статусі — прийшов скористатися цим знанням, Лізет заспокоїлася. Нічого іншого вона і не очікувала.

— Ти вже й сам зрозумів, що з наближеного до трону, але подробиць я тобі не скажу.