Розділ 10. Змагання «Відчини двері»

Ранок в таверні почався зі звуку вибуху і Грах, миттєво зрозумівши де його епіцентр, жвавим кабанчиком пронісся повз ряд дверей другого поверху, що в паніці відкривалися заспаними істотами.  Встиг перегнати на мить Рудена, який вже зібрався вибивати двері в кімнату Лірель. Підхопивши гнома на підльоті, поставив того на підлогу і повернув ручку дверей. Та легко піддалася, тож недобро зиркнувши на бородатого рятівника, Грах просунув голову в кімнату, закривши для порядку очі.

— Лірель? Ти одягнена? — запитав троль, чим одразу заслужив прощення Рудена.

В кімнаті було тихо, а ось позаду чулися голоси інших з п’ятірки, і звісно саме Крікс першим не витримав:

— Ще б поцікавився, чи чекає вона гостей! Запитай чи жива вона, телепню! — визвірився верус. — Ай, та ну вас!

Психанувши, птах вилетів з вікна коридору і через декілька секунд вже залітав у вікно феї. Тобто, спробував залетіти, але заплутався в якійсь сітці і підняв галас на всю таверну.

— Та ви знущаєтесь! — Лізет стукнула троля по руці, щоб хоч якось привернути його розсіяну увагу. — Дай пройти! А ти зачекай, — зупинила одним пальцем, направленим в груди Кела, який сіпнувся було за нею і посунула його назад.

Поки той задумливо роздивлявся «місце зіткнення» її пальчика зі своїми грудьми, та ковзнула всередину кімнати. Трохи пізніше до них приєднався верус, який лаяв звичаї фей ставити на вікна пастки для непроханих крилатих гостей.

— То магічні сітки над цілим будинком.. тепер вже й у вікно чемному верусу не пролетіти.. зовсім світ опаскудився.. — буркотав Крікс, прислухаючись до тиші за дверима.

Через деякий час вони відчинилися, на порозі стояли дівчата. Лізет хмурилась, а Лірель була заплакана і схоже трохи налякана. Вона звернулася до Граха:

— Намагічиш мені ще трохи спокою на сьогодні?

— Це не магія, дівчинко, — посміхнувся троль, простягаючи їй руку і махнув всім іншим слідувати за ними, — це всього лише дихальна гімнастика, яка допомагає молодим тролям тримати свій темперамент в руках.

— Та до сопілки ті деталі, зроби знову так, як вчора — щоб я нікого не вбила! — вигукнула Лірель, махнувши руками.

Із них розсипалися різнокольорові іскри, змінюючи колір стін, в «кабінці для важливих розмов», на рожевий. З усіх сторін полетіли нажахані вигуки:

— Опусти руки!

— Тримай себе в руках!

— Розслабся!

— Цікавий колір, дякую, — останнім зреагував Грах, заспокійливо опустивши руки феї і додав всім іншим, — ви занадто знервовані, сніданок на кухні, самі розберетесь.

Надавши всім напрям руху, ніби забув про їх існування, і почав повільно показувати Лірель як дихати, щоб заспокоїтися.

До своєї ділянки на арені вони вже дійшли у повному і спокійному складі. З подивом дивилися на цифру 67 замість 70. Крікс, який відлітав «на хвилинку до своїх», пояснив, що ще три команди вночі, по різним причинам, злетіли зі змагань.

— А що ви хотіли? Ігри підступні не лише для нас, — філософськи зітхнув верус.

З–за суддівського столу встав головуючий і всі затихли. Сьогодні обійшлося без скандальних умов від організаторів, тому він задоволеним голосом почав свою промову:

— Доброго дня всім учасникам і глядачам! Сьогодні буде змагання «розумників», але не зовсім звичайне. Замість ребусів і математики, будуть оцінюватись логіка і ваша здатність до імпровізації. Це змагання має назву «Вийди за двері».

Потім пояснив умови учасникам:

— В магічних кімнатах, — він показав на арени, де були встановлені прозорі «кімнати», — ви пройдете п’ять дверей, якщо зможете звісно. В кожній кімнаті на вас буде чекати один із журі, і ключ від виходу буде лише у нас. Відчиняться для вас двері чи ні — залежатиме від ваших дій. На кожному вході отримаєте те завдання, яке потрібно виконати, зайшовши всередину. Почнемо з вибору суперників, успіху!

Лірель знову почала нервувати, а разом з нею й інші.

— Нас залишилося всього двоє, — звернулася та до Лізет. — А з мене такий очевидний «нерозумник»..

— Спокійно, — Крікс підлетів ближче до них. — Лізет просто потрібно зробити вигляд ще більшого.. як ти сказала — «нерозумника», ніж ти. Зсутулься хоч трохи! — скомандував він «простолюдинці».

Вона спопелила його поглядом, але зробила як сказав.

— Погляд в підлогу, ніякову посмішку на обличчя, — продовжував закопувати себе верус.

Лізет робила, як він казав, але швидкі погляди на Крікса з–під лоба, не обіцяли тому нічого доброго.

— Я сказав «ніякову посмішку», а не звірячий оскал!

— Схоже дихальна гімнастика Граха згодиться не лише мені, — пфиркнула від сміху Лірель.

Їй пощастило, що вибір суперників якраз дійшов до них, тож Лізет мусила вдавати з себе тупеньку селючку, а не ганяти фею по арені. І, дякуючи гарній виставі, суперники обрали саме її.

Лізет полегшено видихнула, коли прямо у вухо їй гаряче прошепотіли:

— Ти геніальна акторка, Лізет.. це хоч справжнє твоє ім’я?

Вона подивилася на задоволеного справленим на неї враженням ельфа і їдко відповіла:

— А тобі яка різниця, Келоруфіель з роду Дефолінів? — на своє повне ім’я з її вуст, він здивовано підняв брови. — Наскільки я знаю, в тебе і наречена вже є, тож про неї і піклуйся!

— Нічого собі обізнаність, — посміхнувся Кел. — До того ж, чи тобі не знати, як у вищої знаті відбуваються заручини — я навіть її не бачив ні разу. Сьогодні наречена є, а завтра вже немає..

Вона ще більше розлютилася:

— Позбав мене від подробиць своїх планів на особисте життя, — прошипіла вона і відвернулася до арен.

Там вже повним ходом йшли змагання і учасники непогано справлялися. Завдання у всіх були різні, але суть була одна: потрібно виконати завдання, щоб тобі відкрили наступні двері. Зараз черга підходила до Збірної, але в другій кімнаті, з ельфом із складу журі, психанув якийсь троль і з вигуком: «Для виграшу потрібно, щоб я відкрив двері? То я їх відкрию!». І в кращих традиціях тролів — пройшов чотири зачинених виходи, вибиваючи їх з ноги. Коли той вийшов на арену, на нього з зяючої дірки дивилися всі п’ять суддів.