Судді сперечалися з організаторами вже півгодини, затягуючи початок турніру. Всі учасники насторожено спостерігали за суперечкою, адже така поведінка журі не віщувала нічого доброго і для них.
Зрештою, махнувши на організаторів руками, розхристана та спітніла п’ятірка журі повернулася у свої крісла. Лише головуючий залишився стояти і піднявши руку, зупинив обурене гудіння натовпу. Суворо нахмурившись, озвучив умови нового змагання:
— Сьогодні буде змагання: «Народні традиційні танці й пісні», яке оцінюватиметься не нами, а вами. На ілюзії верусів ви побачите магічну шкалу виміру шуму, по ній і будуть оцінюватися виступи. Далі, все як завжди: десять, саме на вашу думку, найгірших виступів — відсіють десять команд з ігор.
Натовпом прокотилася хвиля спантеличених шепітків, ніхто не розумів, і що ж тут такого? У всіх рас було багато варіантів народної творчості, є з чого вибрати. Бувший воїн, обернувся на інших суддів, вперше в житті зрозумівши, що таке невпевненість. Вони пригнічено кивнули йому у відповідь. Витерши піт з чола, той продовжив:
— А тепер деталі. Кожен з обраних учасників буде тягнути жереб, чиї саме традиційні народні танці й пісні він буде виконувати.. — гравці застигли, — ..і серед запропонованих варіантів — не буде його раси.. — гравці розлютилися, — ..і відмова від виконання — це негайний виліт з ігор всієї команди, — добив він учасників і важко впав у крісло.
Натовп вибухнув звуком, при чому було не зрозуміло: вони в захопленні чи зараз рознесуть трибуни по камінчику.
Кнопки вибору замиготіли, закликаючи робити вибір суперників. Кел, зціпивши зуби, дивився як вже двоє ельфів зняли свої команди з ігор, відмовившись від цього змагання.
— Точно оберуть тебе, — тоном пророка запевнив Крікс ельфа, не відволікаючись від вибору суперників.
Глядачі біснувалися, організатори виглядали задоволеними, а журі з жахом дивилися як веруси–журналісти крутяться біля команд, запам’ятовуючи все, що відбувається.
Ельф із суддівського складу прикрив очі рукою, це ж який скандал! У нього перед очима вже майоріла картина, як ельфійські дипломати в людській столиці, збирають речі й неаристократично грюкають дверима консульства, розриваючи всі угоди і домовленості. Кляті веруси! Кляті організатори! Це ж треба так відкрито тягнути свою расу до фіналу, щоб не побоятися міжнародного скандалу.. якщо ж не буде ні одного учасника ельфа — цього не уникнути.. але, коли над ареною запанувала тиша — він відкрив очі, і в них промайнула надія. Ельф, якого вибрали від Збірної — не поспішав відмовлятися від участі.
Тим часом, четверо істот за спиною Кела також затамували подих. Зараз їх подальша доля залежала від здатності ельфа втихомирити свою гординю. І він, не зважаючи на попереджувальні зневажливі погляди вибувших ельфів — все ж зробив крок вперед, разом з іншими учасниками очікуючи, поки до нього дійде жеребкування.
— Ти наш герой, — видихнула Лірель.
Інші похитали головами погоджуючись. Верус–спостерігач підлетів ближче до Кела, коли той витягував свій жереб, проектуючи на велику ілюзію, що саме йому дісталося. Трибуни здригнулися від реготу. На клаптику паперу було написано «Традиційний бойовий танець тролів».
— Це кінееець, — простогнала з відчаєм Лізет.
Всі сумно, але з розумінням дивилися в спину Кела. Той повернувся і подивився «простолюдинці» Лізет прямо у вічі:
— І чому я не здивований, що ти настільки обізнана в культурних звичаях як ельфів, так і тролів?
Вона лише знизала плечима, все це вже не мало значення. Адже, тролячий бойовий танець — це не просто якийсь танок іншого народу, це грубий танець під звук барабанів, стукіт традиційних залізних палиць і голосні викрики погроз. До того ж, він мав величезне значення для тролів.
Час йшов, інші учасники виступали.. як і очікувалося, найкраще це змагання давалося людям: на їх території постійно жили всі раси, тож нічого особливо дивного в тому, щоб заспівати ельфійську пісню чи станцювати під гном’ячі ритми вони не бачили. Тролям так не пощастило — заспівати нудну ельфійську баладу про нещасне кохання на тридцять сторінок чи станцювати людський «Танок фермера» — було справжнім випробуванням.
Як для них, так і для глядачів.
Коли черга підійшла до Збірної і на ілюзії знову з’явилося завдання Кела, той все ще вагався.
— Та облиш, Келе, — сумно промовила Лірель, — навіть я не буду тебе засуджувати, якщо відмовишся. Нікому не хочеться ганьбитися.
Але той, за звичкою зверхньо піднявши голову, все ж таки наважився і ступив на арену. З трибун долинав лише регіт натовпу, глузливі підковирки тролів і верескливі вигуки ельфів «негайно зупинитися».
Коли почувся легкий звук вступних барабанів, Кел неочікувано змінив напрям руху, направляючись до журі. Глядачі видали несхвальне «ууууу», подумавши, що ельф пішов відмовлятися, але вони помилилися. Той дійшовши до суддівського столу — мовчки протягнув руку до судді–троля і, насупившись, застиг в очікуванні. Він знав, що кожен поважаючий себе троль — завжди має традиційні палиці при собі.
Сивий троль пильно подивився на нього і без насмішки, тихим голосом дав пораду:
— Не ганьбися синку.
— Якщо довірите мені свої «дреки» для виступу — обіцяю не зганьбити ні традиції тролів, ні себе, — серйозним тоном відповів Кел, впевнено дивлячись у відповідь.
Троль повірив. Мало хто з інших рас знав назву «дивних залізних штук дикунів–тролів». А якщо так..
Отримавши потрібне, витончений ельф плавною ходою дійшов до сцени і застиг посередині, очікуючи. Глядачі затамували подих, коли з початком гучних правильних ритмів барабанів, ельф почав рухатися: важкими кроками, грубо, агресивно, під ритмічний стукіт барабанів і «дреків». А коли він БАСОМ заревів бойові погрози — в натовпі заверещали в захваті дівчата, а тролі повскакували зі своїх місць, прислухаючись.
Вони просто не вірили своїм вухам — ельф викрикував не просто якісь гасла, а старі форми слів, тролячою мовою, правильно розставляючи наголоси, БЕЗ АКЦЕНТУ! А це — повага. Повагу до себе тролі цінували і ніколи не залишали без винагороди. Не зговорюючись, свої дреки дістали сотні тролів і підхопили ритм, допомагаючи Келу створити магічну атмосферу дикості і свободи.
Відредаговано: 06.06.2026