Розділ 4. Обмін іменами. Реєстрація

Крила феї затремтіли, а сама вона застигла, роздумуючи всього мить.

— Угу.. і великий той фонд? — запитала, скосивши «не зацікавлений» погляд на Граха, з усіх своїх феячих сил вдаючи святу невинність.

— Тисяча золотом, — з розуміючою посмішкою відповів той. — Кожному вийде по двісті, вистачить на відкуп?

Вона дрібно замахала головою, мало не підстрибуючи від перезбудження.

— Ще й залишиться!

Але Кел, сіпнувши роздратовано своїми довгими вухами, спустив їх з Грахом з небес на землю:

— Їх ще потрібно виграти у сотні інших команд, — серйозно сказав райдужній, а потім пильно подивився на троля, — ніколи не обіцяй того, в чому не певен!

Грах придивився до ельфа вже з більшою повагою:

— Так, це всього лише можливість. Але в її ситуації — це неабиякий шанс вирішити проблему. Поки що — єдиний.

— А що за ситуація?

Це Лізет запитала у крилатої. Та, скривившись, пояснила лише головне:

— Закляття тверезості, яке може зняти лише один жадібний маг.. до того ж розлючений, як тисяча тролів, саме на мене. Ой, вибач Грах!

— Нічого.

Той вже повернувся в свій звичний стан спокійного спостерігача бурхливості життя і повільно натирав велику традиційну чашу тролів.

— Повернемося до справ, час спливає, — почувся голос Крікса, який виплюнув шматок паперу перед магом.

Поки інші втрачали час, верус вже кудись злітав і приніс Лірелю магічний пергамент.

— Вкрав? — з погрозою в голосі запитав Руден, і спершись на стіл, почав повільно підводитися.

Крікс якось зміг розлючено звузити свої пташині очі, від чого всім стало не по собі:

— Спокійно гном. Чуєш, мораліст собачий, — погрозливо плеснувши крилами і попереджуючим тоном продовжив, — я маю професію, я маю гроші, а те що не показав вам, де їх заховав — то ми ще не настільки знайомі. Бісів расист!

Гном опустився на лавку, присоромлено поглядаючи на птаха:

— Ну вибач. Я просто розпитав вчора у народа про ваші повадки, не мав я справи з верусами в печерах..

— Оо, ну так, всі ж істоти такі чесні та зовсім не тримають зла на верусів, — закотивши очі, єхидно промовив птах.

Трохи подумавши, додав:

— Добре, забули, — махнув головою і зазирнув у готовий текст магічної угоди, який вже встиг написати маг.

— Ого! Це ж дуже якісний текст. Якби не твої заскоки — ціни б тобі, як юристу не було!

Лірель зітхнув, одним звуком поясняючи, що він і сам про це знає. Але ж, але ж..

— Залишилося вписати імена і завірити магією обох істот, — замість відповіді промовив маг, вже вписуючи «Лірель Янтоль» навпроти згоди на використання його імені.

І вичікувально подивився на фею, тримаючи самописець над її згодою. Пауза була надто довгою, тож всі інші також з подивом обернулися. Невже передумала? Вона ж повільно забрала тяжеленну кам’яну чашу у Граха і зваживши її в одній руці, наче та була пушинкою, з–під лоба похмуро подивилася на компанію і промовила, віщуючим скору розправу голосом:

— Моє ім’я — Грегорі. Ну даваайте, хіхікніть хтось!

З боку столу почувся лише придушений пташиний курлик, і Грегорі, на останок, ще раз підозріло ковзнувши поглядом по їх обличчям, віддала чашу тролю.

Коли імена були вписані, маг і фея одночасно пустили по маленькому струмочку магії в сувій.

— Ось і все, — Крікс задоволено перечитав написане, — тепер фея — офіційно Лірель, а маг — Грегорі.

— Тоді виходимо. До поля, де розгорнули арени, йти десь півгодини, якраз встигнемо, — промовив ельф підводячись.

— А ти звідки знаєш? — запитала здивовано Лізет.

— Вчора у всіх було достатньо часу, щоб вивчити цей район і місце ігор, — відповів той, зверхньо обвівши поглядом «недостойних».

Трохи натякнувши, що вміє бути нормальним, ельф швидко повернувся до свого звичного стану «Всі навкруги пил під моїми ногами» і піднявши підборіддя поплив в бік виходу, мало не чиркаючи носом стелю.

Грах оцінив фразу Кела по своєму. Пройтися ввечері Нутрощами Санеру і залишитись живим, навіть неушкодженим.. непростий ельфик, ох непростиий..

Лізет, зітхнувши, підвелася наступною і звернулася до Граха:

— Якщо маг, який тепер вже Грегорі, сховається в моїй кімнаті, його знайдуть шукачі?

— Якщо припреться Сердук, а мужиком з ножем був саме цей ватажок найлютішої банди, то — так. Я зможу викинути з таверни одного–двох, але аж ніяк не десяток головорізів.

— Вляпався ти знатно, — кинула Лізет магу, — хоч би вижив, нам ще міняти потім вас з феєю місцями, без мага нам не перемогти..

— Ну дякую, що так переживаєш саме за мене, а не за виграш! — обурився Грегорі.

Троль стукнув долонею по стійці.

— Так! Поки ви не придумаєте, як домовитися з Сердуком, — Грах підняв мага за шкірку як котеня, — є в мене одне місце, де вони не допетрають шукати. Ми йдемо переодягатися, а ви наздоганяйте свого гостровухого чванька.

На диво, вони швидко наздогнали Кела, ніхто не загубився, не нарвалися на неприємності, а головне: вчасно підійшли до черги на реєстрацію. Особливих проблем не було, аж поки черга не дійшла до реєстрації Лірель.

Коли втомлений ельф за столом реєстратора, нудьгуючим голосом назвав ім’я:

— Маг Лірель Янтоль.

 Фея підійшла ближче і протягнула руку до самописця. Реєстратор накрив його рукою і змістив ближче до себе. Спантеличено подивившись на фею, запитав:

— Що ви робите?

— Хочу поставити підпис поряд з моїм іменем, — впевнено відбрила новоявлена Лірель і потягнулася далі через стіл за самописцем.

— З яким таким «вашим іменем»? — верескнув ельф і плеснув долонею по її рукам, які вже майже відвоювали багатостраждальне перо. — Я сказав: МАГ Лірель Янтоль!

Лірель розлютилася. У фей, без їх еліксиру, взагалі характер був не дуже, а зараз між нею і зняттям Закляття тверезості — стояв лише цей гостровухий бюрократ. Вкрай вибішена фея, по–зміїному прошипіла у самісіньке вухо ельфа: