Розділ 3. Початок проблем

Таверна прокидалася повільно, спочатку почувся стукіт дверей на другому поверсі — це постояльці почали виходити до єдиної мильні на всіх. «Зараз полаються в черзі й почнуть сходитися на сніданок», подумав Грах і пішов за приготованими кухаркою тарілками.

Настрій був паскудний зранку, адже як він не хотів би здихатися Збірної, хоча б у ролі постояльців — Разкро слідкував за ним як яструб, тож навіть якби троль сказав, що вільних кімнат немає — той віддав би кімнати в своїй частині таверни. І смикнув же його біс, колись давно, офіційно зв’язатися з цим жадібним гномом, який далі свого носа не бачить. А вже ж майже вийшло наштовхнути того на думку про збитковість їхнього закладу, і знов кляті ігри підгадили..

Першим з п’ятірки на сходах з другого поверху з’явився гном, за ним ельф, а далі й багачка з верусом підтягнулися, щось тихо обговорюючи. Зранку було небагато відвідувачів, бо після вчорашнього майже всім було зовсім не до сьогоднішнього. Тож Грах спочатку приніс сніданок майбутнім гравцям, які напрочуд спокійно обговорювали реєстрацію, не помічаючи головного.

Троль флегматично розставляючи тарілки перед ними, подивився у вікно, на пробігаючих повз таверну голого хлопця, що дзеленчав на бігу і величезного чоловіка з ножем, що гнався за ним, вигукуючи погрози хриплим голосом. Грах гмикнув оцінивши підставу.

— На що посперечаємося, що це ваш?

Вони спочатку переглянулися, переварюючи сказане і одночасно вибухнули рухом, зникаючи за дверима таверни в напрямку бігунів.

 Грах зітхнувши, лише похитав головою і підійшов до іншої постоялиці, сумної тверезої феї за барною стійкою. Життя продовжується, робота не чекає.

— Що вам налити? — для порядку запитав він.

Не чекаючи відповіді, вже потягнувся за найміцнішим пійлом в таверні, яке навіть тролів за хвилину нагрібає, а ті знаються на гарній випивці.

— Чаю, — відповіла та тихо з відчаєм і сльозами на очах.

Грах аж слиною подавився від здивування.

— Що, вибачте?!

Поки господар таверни відкашлювався, фею з райдужним волоссям все ж прорвало і потік сліз загрожував затопити всю вулицю. Придивившись пильніше до неї, Грах зрозумів, що вона не місцева, а з півдня. Феї Санеру були всі чорноволосі, любили чорний одяг і мали препаскудні характери. Він взагалі не був певен, що ті вміють плакати. Натомість, ця фея з райдужним волоссям, була милою і наразі розмащуючи сльози і шмарклі по ляльковому обличчю, буркотіла обривки фраз Граху:

— Ну залізли ми з Калізою до того мага.. ну наробили кіпішу у винному погребі.. так під мухою ж були, рій би відшкодував за все розбите.. — її схлипування досягли піку, а голос досяг найвищих нот, — ..А ВІН В МЕНЕ ЗАКЛЯТЯЯЯМ ТВЕРЕЕЕЗОСТІІІІ.. аааа..

Трохи прокричавшись, вона підняла заплакані очі на розгубленого троля, ще трохи схлипуючи:

— Ти хоч знаєєш що таке для феї тверезість?

— Наведення різкості в баченні реальності? — здивовано видав троль свій варіант.

Фея гикнула від несподіванки, від троля таке почути було ще менше ймовірності, ніж побачити гнома в цирульні.

— Це.. ну так, можна й так сказати. У нас же лише чоловіки не п’ють, чому ви думаєте вони такі злющі? Вони не працюють в полях — феї не збирають нектар тверезими. Чим міцніший напій — тим кращий настрій і більше сил.. а я останні два дні не могла ємність навіть своєї вагиии піідняяятиии, — знову завила вона згадавши свою біду.

Бажаючи її відволікти, щоб не відлякувала своїм воєм відвідувачів, Грах запитав:

— А що, зняти прокляття не можна?

Вона зітхнула:

— Можна.. але лише той, хто його наклав може зняти. А Йенлор такі гроші запросив, що рій йому відмовив, а мене каблууком під хвіііст!

— Тихіше дівчинко, — поплескав її заспокійливо по долоні Грах. — Ти просто назбирай сама ці гроші — і проблема вирішиться.

Вона сердито прибрала руку і відбрила:

— Феї стільки не живуть!

Грах хехекнув.

— Ну.. не зарікайся. Буде план — з’явиться і можливість. Все краще, ніж сльози лити. Розкажи, звідки ти? Що вмієш?

Крилата, востаннє шморгнувши, почала розказувати:

— Я з півдня, нашу Ройову я вважала найкращою, поки вона не показала свою жадібність..

Вона ще щось говорила, але Грах вже спостерігав, як за одним із вікон на першому поверсі — троє, пошепотівши щось одне одному в вуха, підсадили четвертого, в одній сорочці, зав’язаній рукавами на поясі, на трубу, яка вела до мильні на другому поверсі. Їх конспірація не мала ніякого сенсу, бо навкруги літав верус і пошепки кричав, контролюючи процес:

— Вище, вище давай! Підтримай йому дупу! Та не тии! Ти штовхай ногу!

Грах, вибачившись перед феєю, підійшов до вікна, щоб зблизька насолодитися цією виставою дурнів.

— А що ви тут робите? — запитав він.

Троє коротко верескнувши — миттєво відскочили від свого тягаря, який не втримавшись гепнувся вниз і застогнав. Верус вилаявся, а потім спробував присоромити троля:

— Ти що не бачив, що у нас рятувальна операція в процесі?

— А чому не зайшли через ті двері? Вони все одно виходять в глухий провулок.

— Ми не шукаємо легких шляхів!!

— Ну так пошукайте, вони ж легше важких, — спокійно протираючи вже підвіконня, видав свою життєву мудрість Грах.

— Чекайте! Мене що, дарма облапав гном? — обурився маг, встаючи і потираючи забите місце.

Верус шаркнув лапою по підвіконню.

— Розумієте, коли я запропонував вікно мильні як вхід, спочатку забув, що ви ж бідні безкрилі істоти.. а потім якось пізно вже бу..

— Ах ти ж тварюка.. — почав було кричати маг, сіпнувшись до Крікса, але його швидко зашикали і потягнули до входу.

— Йди одягнися і спускайся, будемо разом думати, як викрутитися. Реєстрація команд вже через дві години! — скомандувала білявка і спокійно пішла до столу з недоїденими ранковими смаколиками.

Коли розсілися за столом, всі почали мовчки жувати, задумавшись над проблемою. Через декілька хвилин до них приєднався темноволосий маг. Грах якраз поставив чай перед феєю і звернувся до команди: