Епілог

ЕПІЛОГ
Минуло три роки
Амайя велично стояла перед дзеркалом у яскравій червоній сукні й зовсім не впізнавала себе. Біляве волосся звивистими пасмами спадало до поясу, пухкі вуста нагадували спілі вишні, а ідеальна шкіра вкривала все обличчя. Кефана дотримала слова та зцілила пошрамоване обличчя. Змінилися навіть карі очі. Тепер вони випромінювали впевненість, у них повністю зник страх. Дівчина насупила брови котрі простягнулися дугою:
— Ми не перестаралися?
— Ні, король любить білявок, тому довелося висвітлити твоє волосся. Щоправда, я гадала воно буде більш золотисте. Впевнена, ти його причаруєш та виконаєш завдання.
Амайя важко зітхнула. Їй зовсім не хотілося виконувати наказ. Потрапивши до ордену, навіть не дивлячись, вона підписала договір. Розпач настільки полонив серце, що вона готова була зробити все, щоб тільки хтось позбавив від роздираючого болю у серці. Кефана зцілила обличчя, а натомість Амайя стала частиною ордену. Її навчили застосовувати магію та навіювати людям свої погляди. Зараз орден дістався до короля. За допомогою Амайї, старійшини прагнули зробити його маріонеткою у своїх руках, а дівчина навіть не могла відмовитися.
Вона гордовито йшла залою. На собі відчувала захопливі погляди вихованок. Сьогодні Амайя проходила посвяту й стане повноправним членом ордену. Старійшини стояли у центрі залу навколо стовпа з металічним диском, який слугував розпалювачем вогню. У ньому горіло багряне полум’я. Дівчина підійшла до нього та непорушно завмерла. За ці роки вона навчилася стримувати емоції. Амайї подобалася нова вона. Безжальна, беземоційна, холодна. Їй вдалося витіснити непотрібне кохання з серця.
Кефана мовчки простягнула прозорий камінь. Це свідчило про початок ритуалу. Амайя рукою доторкнулася до нього. Їй потрібно, щоб він засвітився червоним кольором. Це означатиме, що у неї достатній рівень магії, щоб стати частиною ордену. Камінь почав мутнішати та забарвлюватися. Амайя припустила – якщо він не стане червоним, то її не відправлять виконувати це ганебне завдання. Камінь змінювався і набув насиченого червоного кольору з відтінками бордового. У залі всі охнули. Одна зі старійшин задоволено кивнула:
— Давно у нас не було вихованки з таким високим рівнем магії. Сподіваюся, ти виправдаєш наші надії.
Жінка піднесла металеву палицю з тавром до вогню. Магією підсилила його дію й метал спалахнув червоним. Амайї розшнурували корсет та оголили спину. Дівчина не відчувала страху і не боялася болю. Цілком покладалася на свою магію. Правильно застосувавши її, можна значно зменшити біль. Розпечене залізо торкнулося шкіри. Дівчина вигнулася від страждань, проте не вуст не зронила ні звуку. Окутувала себе магією та зменшувала біль. Старійшина забрала клеймо і тепер на ліву лопатку Амайї прикрашав випалений знак ордену. Її ордену, до якого вона належала.
Під уважні погляди Амайя сіла у карету й екіпаж вирушив вперед. Дівчина стиснула губи, придушуючи усі хвилювання. Глянула на підроблені документи. Тепер вона Амелія Медінська, маркіза з далекого графства, яка стане фрейліною її Величності королеви. А король… Їй доведеться завоювати його прихильність. Дівчина підтягнула рукав та оголила заручну руну. Вона ніде не поділася. Стабілізувалася і вже не спалахувала блискавками. Амайя й досі заручена з Ейданом. За ці роки не минуло дня, щоб вона не згадувала про Бартонсона. Чоловіка, який розбив серце та перевернув її життя дриґом. З кишені дістала мішечок із золотистим порошком і потрусила його на руку. Він замаскував руну. Щоправда, цей ефект триватиме два дні, а далі потрібно повторити процедуру.
Амайя боялася зустріти Ейдана в палаці. Переконувала себе, що всі почуття до нього вмерли, але не хотілося ятрити старі рани. Він хотів піти на службу до короля, тож існує велика ймовірність, що він й досі там. Неодружений. Через неї Ейдан не міг ні з ким одружитися. Проте, навіть якщо вони й зустрінуться, то Амайя буде беземоційною, сильною, впевненою у собі жінкою. Він її навіть не впізнає, адже від колишньої потвори не залишилося й сліду. Дівчина всю дорогу переконувала себе у цьому, проте вона навіть не припускала, що все буде зовсім не так, як вона гадала.

Дорогі читачі!
Закінчилася перша частина історії про Амайю. Запрошую до продовження, книги “Підставна фрейліна”. Побачимо чи Амайя впорається зі своїм завданням та чи справді всі почуття вмерли. Буду вдячна за серденько до книги та підпис на мою сторінку. Ваша підтримка надихає!
З любов’ю, Кристина Асецька!