Глава 23

Все сімейство вийшло надвір, зустрічати гостей. Амайя теж вийшла, щоправда, трималася дещо осторонь. Її серце шалено калатало. Зараз вона побачить коханого, за яким безмежно скучила. Не знала, як сприймуть новину про її заміжжя з Ейданом. Безперечно таке нікому не сподобається, проте дівчина була впевнена у своєму рішенні.
Першим з карети вийшов герцог Кліффорд Бартонсон. Він галантно подав руку й допоміг спуститися своїй дружині. Слідом за нею рухався Ейдан. Серце Амайї схвильовано тріпотіло під грудьми. Коханий! Темно-синій костюм йому личив. Дівчина одразу спіймала на собі його гарячий погляд, який виказував тугу. Здавалося, чоловік теж скучив.
Кліффорд підійшов до дам та поцілував їм ручки. Те саме зробив Ейдан. Мейделін широко всміхнулася та злегка нахилилася, демонструючи своє декольте. Чоловік навіть не глянув на неї. Швидко відпустив руку дівчини та схопив долоню Амайї. Мовчки піднісши до губ, затаврував поцілунком. Перед очима Амайї одразу виникли спогади їхніх непристойних поцілунків і тіло обпалило жаром. Потримавши долоню у своїй руці, трохи довше, ніж того вимагає пристойність, зрештою відпустив. Поки всі обмінювалися люб'язностями, чоловік застиг на місці та не відводив від Амайї захопливого погляду. Така увага не залишилася не поміченою Оделією. Жінка злегка доторкнулася до ліктя Ейдана та вказала на вхідні двері:
— Прошу, заходьте.
Бартонсони одразу зайшли до маєтку та розмістилися за столом. Навпроти гостей сіли дівчата та Оделія. Франклін, як справжній господар, зайняв місце в узголів'ї столу. Обід проходив під дзвінкі голоси та жваві розмови. Подали десерт й Кліффорд, наче чекав на цю мить, витер серветкою обличчя:
— Ми прибули поділитися важливою новиною. Нещодавно Ейдан отримав запрошення від його Величності на службу в палаці. Ейдан змушений погодитися. Ви ж розумієте, що відмовивши королю, ми проявимо зневагу. Отже, Ейдан рік служитиме в палаці.
— О, це чудово! — Мейделін не приховувала радості, — доведеться зіграти весілля раніше. Я ж не можемо з’явитися при дворі неодружені, це неприпустимо.
Амайя стиснула губи. У своїй уяві кузина бачила себе придворною дамою заміжньою з герцогом. Ейдан перезирнувся з батьком та похитав головою:
— Ви не так зрозуміли. Я їду один. Весілля доведеться відкласти щонайменше на рік. Проте я не можу просити вас стільки чекати. Якщо знайдеться гідний чоловік, то я не буду проти вашого одруження з ним.
— Ейдан жартує, — Кліффорд одразу спростив сказане сином, — ми розраховуємо на те, що Мейделін дочекається Ейдана.
— Проте, якщо цього не станеться, то я не висуватиму претензій, — Ейдан суперечив словам батька. Вони злісно перезирнулися й між ними відчувалося напруження. Мейделін театрально приклала руку до серця:
— Ви хвилюєтеся за мене. Це так мило! Звісно я дочекаюся. Рік — це не так і багато. Можливо ви зробите блискучу кар’єру й залишитися при дворі? Я завжди мріяла жити у столиці.
Ейдан міцно стиснув губи та глянув на Амайю. Дівчина сиділа непорушно й не розуміла, чому він не каже про їхні заручини. Натомість коханий лише стримано кивнув:
— Побачимо, як вийде.
— Стосунки на відстані це так романтично. Ви ж писатимете мені листи? — Мейделін не припиняла щебетати, — звісно писатимете! Сподіваюся, ви зможете хоч зрідка навідуватися до нас. Або ще краще — запрошувати мене на королівський бал. Як ваша наречена я зможу там з’являтися.
— Безперечно. Я буду радий вашій присутності.
Мейделін бачила у цьому нові перспективи. Натомість Амайя посмутнішала. Не розуміла чому коханий мовчить та не заперечує кузині. За столом велася розмова, проте чоловік й словом не обмовився про свої наміри щодо Амайї. На серце дівчини опустився важкий тягар. Невже Ейдан передумав? Або ще гірше — грався її почуттями. Ні, він не міг вчинити так з нею. Хоча, з іншого боку, ніщо не заважало йому зробити це. Амайя не могла більше слухати про їхнє щасливе майбутнє при дворі. Вона підвелася з-за столу:
— Прошу вибачити мені. Я погано почуваюся. Вийду не надовго.
Квапливими кроками дівчина вибігла на вулицю. Важке дихання обпікало груди, а скрутилося від болю. Невже ті поцілунки нічого для Ейдана не означали? Не розуміла навіщо йому брехати. Швидкою ходою вона віддалялася від маєтку та не стримувала сліз. Дурна. Повірила, що вродливий герцог візьме її за дружину. Зараз він сидить за столом й навіть не згадує про обіцяне. Невже він надумав морочити голову і їй, і кузині?