Глава 19

Слова, наче мелодійна пісня, лилися з його вуст. Амайї здавалося, що це сон та вона боялася прокинутися. Чоловік нахилився до неї й, ледь торкнувшись її вуст, залишив короткий поцілунок. Його й справді не лякала ця потворність. Майже торкаючись губами її щік, прошепотів:
— Можна я тебе поцілую?
Амайї не хотілося думати про пристойність та неприпустимість такого вчинку. Можливо, це єдиний шанс спробувати на смак вуста коханого. Вона не знала, як складеться доля, проте ця мить здавалася надто цінною. Дівчина несміливо кивнула.
Ейдан потягнувся та доторкнувся губами її вуст. Ніжно, бережно, з особливим трепетом, ковзав губами та дарував насолоду. Його руки обпікали талію, підсилюючи хвилювання. Ейфорія увірвалася до серця й воно нестримно билося об стінки. У животі спалахнула зірка й своїм теплом наповнювала тіло. Дівчина не знала, як реагувати на свої відчуття, адже з нею таке вперше. Помітивши її розгубленість, герцог відхилився. Важко дихаючи, він обсипав її пошрамоване обличчя короткими поцілунками:
— Все добре?
— Вам не гидко мене цілувати? — дівчина й сама не знала чи хоче почути чесну відповідь. Ейдан продовжував вкривати щоки поцілунками:
— Звісно ні. Як може бути гидко цілувати кохану людину? Щоб я більше не чув цих дурниць. Для мене ти красива як щойно розквітла троянда. Мені не потрібні писані красуні, мені потрібна ти.
На очах Амайї зібралися сльози щастя. Досі не вірилося, що чоловік зумів покохати її, незважаючи на потворність. Сама не зрозуміла в яку мить, з її вуст вирвалося зізнання:
— Я кохаю вас. І вже давно.
Чоловік всміхнувся, а в його очах спалахнула радість. Він почав інтенсивніше заціловувати обличчя, наче бажав своїми поцілунками зцілити давні рани:
— Тебе. Кажи мені на ти.
Він цілував її вуста впевненіше, спрагло, наче ніяк не міг напитися божественного нектару. Час застиг на місці й Амайя не знала як довго вони цілувалися. Чоловік відхилився лише тоді, коли в них обох розпухли вуста й стало важко дихати. Ейдан міцно обіймав дівчину, а вона, наче лебідка, горнулася до нього. Чоловік видихнув в її обличчя:
— Це неймовірно. Ніколи не думав, що кохання існує, а завдяки тобі я про це точно знаю. Амайє, я не зможу жити з Мейделін і мріяти про тебе. Це несправедливо щодо вас обох.
— Я не хочу, щоб ти одружувався. Але ви офіційно заручені, ти підписав договір, про ваше весілля всі говорять. Якщо його не буде, то це великий удар по репутації Мейделін.
— А якщо воно відбудеться, то це буде величезна помилка. Я не зможу тебе забути, — квапливим поцілунком у губи, він наче намагався переконати дівчину у правдивості своїх слів, — ти вийдеш за мене заміж?
Ейдан ошелешив несподіванкою. Раніше вона й не сподівалася отримати від нього пропозицію заміжжя. Більше того, Амайя взагалі не сподівалася вийти заміж, а тим більше за такого шикарного чоловіка. Дівчина розгубилася й боязко похитала головою:
— Ми надто мало знаємо одне про одного.
— То й що? — Ейдан стиснув плечима, — у нас буде ціле життя, щоб пізнавати одне одного. Я погодився одружитися з Мейделін, яку бачив всього двічі. Невже ти гадаєш, що її я знаю краще? Більшість моїх знайомих уклали договірний шлюб й тепер стали щасливими батьками. У нас є дещо більше, ніж проста домовленість. У нас є кохання.
Чоловік пристрасно поцілував її, відганяючи усі сумніви. Амайя не могла і не хотіла відмовляти коханому. Досі не вірила, що її мрії стали реальністю. Вона видихнула згоду у його вуста:
— Так! Я вийду за тебе заміж, — після широкої усмішки, її обличчя затягнулося похмурістю, — щоправда, навіть не уявляю як. Ти підписав договір.
— Знаю, — чоловік опустив голову та відпустив Амайю зі своїх обіймів.
Їй одразу стало холодно та незатишно. Він підняв з підлоги старий стілець та сів на нього, геть не переймаючись, що може забруднитися розсипаним борошном.
— Я виплачу Мейделін вказану суму й стану вільним. Ми з тобою заручені й скоро руни стабілізуються.
— А якщо ні? Якщо у наших рунах часточки зовсім інших людей? — Амайя висунула несміливе припущення, яке гризло душу. Чоловік скептично всміхнувся та простягнув руку:
— Йди сюди.
Дівчина покірно підійшла. Герцог підкотив рукав свого сюртука, демонструючи руну. Те саме зробив і з її плащем. Обидві руни сяяли блакитним та спалахували блискавками. Контури рухалися й між рунами спостерігалася певна схожість.
— Невже ти не бачиш? Ще трохи і вони стануть ідентичними. Ти моя справжня наречена і плювати на угоди.
— Але, щоб розірвати домовленість, ти маєш виплатити дядьку компенсацію, — попри страх, дівчина нагадала важливу деталь.
— Знаю. І я виплачу. Згодом. Там значна сума, ніхто стільки мені не позичить. Я шкодую, що у мене не вистачило сміливості заперечити батьку. Сам прирік себе на неприємності.

Подарунок для вас, промокод на книгу Мар'яни Долі "Заручниця" D9uZ9vMS