Глава 18

Амайя хмикнула. Настільки багата, що у її кишені не водилося жодного мідника. Склавши факти докупи, у її серденьку загорілася надія на свободу. Вона поправила вологий плащ:
— Я можу не виходити заміж? Дядько не може мене примусити?
— Амайє, статус жінки у сучасному суспільстві досить хиткий. Ви не можете жити сама, вам потрібний чоловік, хоча б фіктивний. До речі про це, — Ейдан зробив паузу та важко зітхнув, — я написав листа барону Нортону. Просив його відмовитися від шлюбу з вами та скасувати заручини. Я отримав дуже цікаву відповідь.
Дівчина напружилася. В очах Ейдана промайнула хитринка і він наблизився до неї хижими кроками. Від хвилювання не могла зронити ні звуку зі своїх вуст. Ейдан, наче катував своїм мовчанням, не поспішав щось говорити. Амайя запитально вигнула брови й нарешті чоловік зізнався:
— Барон повідомив, що ще з вами не заручився через вашу хворобу. Він очікує на вас пізніше й від своїх намірів не відмовиться.
Дізнався! Ейдан дізнався її найбільшу таємницю. Не знала чи радіти з цього приводу. Їй хотілося повністю довіритися чоловіку, проте щось стримувало її. Амайя запанікувала й вдала, що не почула головного:
— Я так і знала. Даремно сподівалася на скасування заручин. Мені здається, що дядько заплатив барону за цей шлюб. Яка ганьба! — дівчина приклала долоню до лоба.
— Проте ви не заручені з ним, правда ж?
Ейдан різко смикнув за рукав та підняв його до ліктя. Уважно роздивлявся руну й від такого пильного погляду, дівчині здавалося, що вона постала перед ним оголена. Почувалася загнаною в кут з якого немає виходу. Чоловік дивився на руну та пальчиком обвів її контур. Знак спалахував блакитними блискавками й це свідчило про його несформованість. Ейдан нахилився надто близько та видихнув у перелякане обличчя:
— З ким ти заручена насправді?
— Я не знаю, — Амайя незчулася, як зізнання вилетіло з її вуст. Чоловік грубо притиснув її до себе за талію:
— А я гадаю, знаєш. З’ясувавши деталі, я дещо дізнався. Ця руна у тебе з’явилася того ж дня, що і моя. Ми заручені одне з одним?
Страх окутав колючими тенетами. Амайя боялася гніву чоловіка. В уяві він, як і обіцяв, нещадно шматував її. Дівчині не хотілося, щоб Ейдан не так усе сприйняв та вважав її корисливою аферисткою. Вона гарячково похитала головою:
— Запевняю, я не навмисно! Того ранку я їхала на заручини з бароном. Наказала зупинитися у місті і я спробувала втекти. Тікаючи, зіштовхнулася з якимось чоловіком, проте я не бачила його обличчя і не знаю, хто він. Але у храмі, я запідозрила, що ним можете бути й ви. Хотіла розповісти про свої підозри, проте ви гучно називали свою наречену аферисткою, душили повітря, і я злякалася.
— Амайє, я б ніколи тобі не нашкодив, — чоловік злегка всміхнувся та дивився з ніжністю в очах. Дівчина, ніби не чула його слів, продовжувала схвильовано торохкотіти:
— Якщо жрець підтвердить наші підозри, то я одразу ж заберу свою частинку магії й ви станете вільним. Щоправда, я не знаю, що повинна робити, щоб розірвати заручини, але гадаю жрець нам допоможе.
— Амайє, заспокойся! — Ейдан обійняв її за талію та притиснув до себе. Дівчина заклякла від несподіванки та не зважала на такі фривольності, — я не хочу, щоб ми розривали заручини.
— Не хочете? – Амайї здалося, що їй почулося.
— Ні, — Ейдан відпустив дівчину та провів рукою по темному волоссю. Він явно хвилювався й ця розмова давалася йому важко, — я не хочу одружуватися з Мейделін. Цей тиждень виявився для мене важким. Я зрозумів, що безнадійно закоханий в іншу дівчину.
Це зізнання проштрикнуло серце Амайї колючими шипами. Закоханий! Дівчина нервово прикусила губу:
— Ви хочете одружитися з Жоржетою?
— До чого тут Жоржета? — у голосі чоловіка відчувалося роздратування. Він підійшов ближче до Амайї та вимогливо дивився в її очі, — я говорю про тебе. Я кохаю тебе.
Це зізнання стрілами посипалося на дівчину. Приголомшена, розгублена, не знала як реагувати. Складалося враження — чоловік жартує, от тільки на його обличчі не було й натяку на жарт.
— Мене? Але я ж потворна, гидка…
— Не кажи так, — Ейдан не дозволив їй договорити, — насправді ти красива. Я розгледів твою вроду під цими шрамами й вони мене абсолютно не бентежать. У тебе добре серце, чуйна душа, ти притягуєш мене наче магнітом. Я не знаю, як це пояснити, але всі мої думки належать тобі. Я хочу торкатися тебе, обіймати, цілувати, дозволити собі більше, ніж допускає пристойність. Несподівано для себе, я закохався у тебе.

Подарунок для вас, промокод на безкоштовне читання книги талановитої Лариси Боднарчук 0FmQcAK7 "Ні собі ні людям, або Отруйний укус кохання"