Глава 9

Амайя дивилася на чоловіка широко розплющеними очима. Така пропозиція здавалася неприпустимою й водночас бажаною. Сама не знала коли, вона підпала під вплив його чарів й зараз ладна зробити все, що попросить Ейдан. Його турбота здавалася підозрілою та приємною. Повертаючи собі здоровий глузд, Амайя насупила брови:

—  І як ви це собі уявляєте?

— Житимете там як компаньойонка Мейделін. Я одружуся з нею й ви зможете переїхати до мого маєтку.

Згадка про шлюб боляче вдарила серце. Амайя стиснула губи. А що вона хотіла? Що цей шикарний чоловік закохається в неї? У потвору яка відлякує своїм виглядом? Дівчина обізвала себе мрійницею. Ейдан помітив її смуток й поспішив заспокоїти:

— Зрозумійте мене правильно. Я не хочу, щоб примхи Оделії зруйнували вам життя. Гадаю Вортінгтони погодяться на цю пропозицію. Їм не доведеться виплачувати ваше придане.

— Не впевнена, що Мейделін погодиться. Все це звучить дивно, — Амайя змусила себе забрати руки з його долонь. Скоро він одружиться з її кузиною й ці дотики вважала зайвими. Чоловік почухав потилицю, кувйовдячи своє темне волосся:

— Зробимо так, щоб вона сама це запропонувала. Завтра я запрошу її на вечірній променад. Впевнений, вас приставлять нас супроводжувати. Там ми й обговоримо це питання.

— Навіщо вам це? — дівчина насупила брови. Не вірилося у безкорисливі наміри чоловіка.

— Я обіцяв вам допомогти. Крім того Мейделін не почуватиметься самотньою.

Амайя задумалася. Звісно те, що пропонував чоловік було кращим, ніж заміжжя з Нортоном чи жебракування на вулиці. Власне, ця пропозиція перевершила усі її очікування. Навіть якщо їй доведеться відпрацьовувати своє перебування у маєтку важкою працею, то вона згодна. Не довго думаючи, дівчина кивнула:

— Якщо сестра погодиться, то звісно я поїду.

— От і добре. Не сумуйте, Амайє. Впевнений, якось все вирішиться. Солодких снів!

Ейдан зайшов до будинку, а дівчина ще довго сиділа на терасі й думала про майбутнє. Мейделін пощастило з чоловіком. Добрий, чуйний, вродливий. Сподівалася з ним сестра стане щасливою.

Після сніданку Бартонстони, разом з Франкліном, відправилися до міста. Амайя сиділа у вітальні та читала книгу. За вікном лив дощ і цей день явно не найкращий для подорожей. Тупіт важких чобіт привернув увагу. Розмахуючи листом, до маєтку зайшов лакей. Побачивши Амайю, він зупинився біля дверей:

— Скажіть, будь ласка,  граф Вортінгтон повернувся?

— Ще ні. Цей лист для нього?

— Так, залишу у його кабінеті. Ваш наречений написав.

Лакей почав підніматися сходами й дівчина зрозуміла сенс сказаних слів. Барон Нортон написав. Можливо, він повідомив, що у день заручин дівчина так і не з’явилася. Страх пробігся венами й вимагав негайно діяти. Якщо Франклін дізнається про її обман, то жорстоко покарає. Амайя відклала книгу убік та направиласся до кабінету. Лакей пішов і дівчина прошмигнула до кімнати. 

Боялася, що її тут спіймають, тому діяти потрібно швидко. Дрібними кроками підійшла до столу та схопила лист. Її серце скажено калатало, а вона почувалася злочинницею, яка вчиняє найбільший у світі злочин. На листі красувалася печатка, котра унеможливлювала прочитання без її пошкодження. Дівчина вагалася, проте мусила дізнатися, що саме написав барон. Зважившись, відірвала печатку та розправила папір. Жадібним поглядом вчепилася у літери. 

Її підозри справдилися. Барон запитував чому вона не з’явилася у день заручин. Халепа! Брехню викриють надто швидко. Потрібно було щось робити, час свободи закінчувався. Дівчина запанікувала. Схопила перо та почала писати відповідь. Неохайним почерком повідомила, що захворіла і прибуде на заручини через два тижні. Сподівалася цього часу вистачить, щоб втекти. Ейдан обіцяв допомогти і на нього покладала великі надії. Склала лист та запалила свічку. У спеціальну ложку помістила сургуч та піднесла над вогником. Язики полум’я окутали метал й сургуч почав плавитися. Дівчина вилила його на папір. Схопила печатку дядька та притиснула до листа. За вікном почула іржання коней. Повернула голову й побачила карету. Дядько приїхав. Зі своїм правником зайшов до будинку.

Амайя злякалася. Ще мить і її спіймають за такою негідною справою. Серце несамовито калатало під ребрами. Дівчина не знала де себе подіти й що робити. Вона не встигне вийти з кабінету. У пошуку порятунку, оглянулася кімнатою. Схопила листи, підбігла до вікна та відчинила балконні двері. Шмигнула на балкон, притиснулася до стіни й сподівалася її не помітять. 

Подарунок для вас, промокод на безкоштовне читання книги талановитої Устини Цаль "Його тиха мрія" CLXbr--i