Глава 8

Дівчина полегшено зітхнула. Не виказав! Звісно, вона не вірила у його добрі наміри. Мабуть, чоловік вирішив, що вони заключили мовчазну угоду. Він не розповідає її намір, а вона мовчить про його таємницю. Мейделін плеснула у долоні й доторкнулася плеча дівчини:
— Який жах! У театрі й справді трохи душно. Сподіваюся тобі краще.
— Так, свіже повітря протверезило, — Амайя опустила голову.
— Можемо повертатися? Вистава дуже цікава, — Мейделін випрямились та схопила лікоть чоловіка. Амайя насунула шарф на обличчя:
— Звісно.
Дівчина розуміла, що саму Ейдан її не залишить. Хоча з іншого боку, йому вигідніше було б, якби вона втекла. Це гарантувало б збереження його таємниці. Підозрювала, що чоловік мав свої приховані мотиви. Всю виставу Мейделін тримала його за лікоть. Час від часу нахилялася до нього, щось шепотіла та грайливо сміялася. Вони були схожі на закохану парочку і личили одне одному.
Краплі заздрощів зашкребли груди Амайї. Хотілося, щоб Ейдан, тобто такий чоловік як Ейдан, покохав її. Добрий, щирий, вродливий, молодий. Але їй дістався старий буркотун, який майже не ходить. Дівчина дивилася виставу, проте думала про того незнайомця, котрий став її нареченим. Потрібно якось розірвати ці заручини, адже це несправедливо стосовно нього. Мабуть, у незнайомця є наречена, адже без заручної руни, їхні магії не з’єдналися б.
Дорогою додому у кареті весело щебетала Мейделін. Вона сиділа біля чоловіка та не відпускала його ліктя. Амайя ловила на собі задумані погляди Ейдана й напружено чекала, коли він повідомить про її втечу. Проте Бартонс мовчав, лише час від часу скупо підтримував розмову своєї майбутньої нареченої. Карета дісталася до маєтку та зупинилася. Кучер відчинив двері. Першим вийшов Ейдан та галантно допоміг Мейделін спуститися на землю. Чоловік простягнув руку Амайї. Вона невпевнено вклала у долоню свої пальчики. Його дотик хвилював серце й воно трепетно тріпотіло під грудьми. Вийшовши з карети, різко висмикнула руку, наче боялася отримати опіки від дотику. Чоловік важко зітхнув та опустив голову. Франклін вийшов з будинку:
— Як вистава?
— Чудово! Така цікава, — Мейделін не стримувала емоцій та натхненно розповідала про похід в театр.
За вечерею Амайя залишалася напруженою. Вона чекала тієї миті, коли Ейдан викаже її наміри. Проте чоловік й словом не обмовився про цей випадок. По закінченню вечері, всі розійшлися по своїм покоям. Амайя попросила заварити їй ромашковий чай. Накинувши на плечі шаль, взяла чашку до рук. Дівчина вийшла на терасу. Сіла на лавку та вдивлялася у зоряне небо. Вона любила тут сидіти. Легенький вітерець куйовдив волосся, ніч приховувала її потворне обличчя, а у траві цвіркуни виводили веселу пісню. Гарячі ковтки чаю зігрівали зсередини та дарували відчуття затишку.
У нічній темряві розгледіла чиюсь постать. Зі саду до неї наближався чоловік. Амайя чекала побачити одного зі слуг, але аж ніяк не Ейдана. Він піднявся сходами та зупинився біля лавки:
— Любите дивитися на зірки?
— П’ю чай, — на підтвердження своїх слів, дівчина піднесла чашку до губ. Зробивши ковток, щільніше закуталася в шаль, — а ви полюбляєте нічні прогулянки?
— Не спиться, — Ейдан сів поруч. Амайя нервово покусувала губи й наважувалася на складну розмову. Міцно стиснула чашку в руках, зосереджуючи на ній своє хвилювання:
— Ви нічого не сказали про мою втечу. Дякую!
— Я ж обіцяв допомогти. Крім того, ви зберігаєте мою таємницю, а я вашу. Все чесно, — чоловік говорив як людина, яка звикла вести справи, — ваша тітка не дуже вас любить, якщо віддає заміж проти волі.
— Вона гадає, що робить мені послугу і не варто втрачати мій єдиний шанс на заміжжя. Крім того, я не можу жити у них вічно.
Ейдан поклав лікті на стіл. Амайя одразу звернула увагу на його руки без рукавиць. Вона теж залишила свої рукавички й гріла долоні об гарячу чашку чаю. Чоловік поправив ґудзик на камзолі:
— Вибачте за цікавість, але як загинули ваші батьки?
— Пожежа, — страшні спогади виринули перед очима. Дівчина поклала чашку на стіл, — тієї ночі згорів весь будинок, нічого не залишилося. Батьки і мій менший брат загинули, а мені дивом вдалося врятуватися.
В очах Ейдана спалахнуло співчуття. Він підсунувся ближче, нахилився до дівчини. Обережно, наче боявся нашкодити, доторкнувся пальчиком до обличчя Амайї. Повільно, трепетно, ніжно провів по обличчю, змахуючи невидиму вію зі щік. Цей дотик запалив багаття у животі дівчини. Такі дії вважала непристойними, неприпустимими, інтимними, проте вона заклякла на місці й не могла опиратися. Не помічаючи її збентеження, чоловік опустив руку:
— Ваші опіки на обличчі. Вони з тієї пожежі?
— Так. Дядько став моїм опікуном та взяв до себе. Я виросла у них, — Амайя не стала заперечувати очевидне. Чоловік трохи відсторонився та посерйознішав:
— Здається, я знаю як вам допомогти. З почутого можу зробити висновки, що ваша рідня просто не бажає, щоб ви жили з ними. Їм не принципове те заміжжя, — Ейдан схопив її долоню, цим дотиком викликав сироти на шкірі дівчини, — переїжджайте до мене. Житимете у моєму домі.

Подарунок для вас, промокод на безкоштовне читання любовного роману Аврелії Аверлі "Терміново потрібна дитина" TVxhglPD.

Захопливого читання!