Глава 7

Дівчину наче облили окропом. Гарячі дотики бентежили, темні очі притягували, а терпкий голос манив. Присутність цього чоловіка породжувала невідоме раніше почуття всередині. Трепет, млість та… захоплення. Не хотілося, щоб Бартонсон вбачав у ній загрозу. Амайя продовжувала вдавати, що не розуміє про що мова. Вона важко ковтнула:
— Звісно, я чула все, що ви говорили за вечерею.
— Я говорю зараз не про вечерю. Проте ви й словом нікому не обмовилися. Чому? Не дуже любите свою сестру? Навряд чи вона вийшла б заміж за збіднілого аристократа.
- Гадаю, ви подобаєтеся Мейделін, - Амайя намагалася говорити нейтрально та не виказувати свою обізнаність.
- І вона мені, але в силу певних обставин я зараз не можу з нею заручитися. Проте вам це відомо. Чи не так? – чоловік посилив натиск та вимагав відповіді, - навіть не заперечуйте, ви чули про Жоржету.
Амайя розхвилювалася. Її викрили. Вони стояли посеред безлюдної темної вулиці. Ніщо не заважало Бартонсону позбутися від небажаного свідка. Дівчина зрозуміла, що спіймалася й стиснула губи.
— Я не навмисно. Йшла до своїх покоїв і почула голоси. Не хвилюйтеся, я не відкриватиму вашу таємницю. Мейделін дуже хоче вийти за вас заміж, я не розбиватиму їй серце.
— Жоржету шукають. Як тільки її знайдуть, я одразу розірву з нею заручини, — Ейдан наче виправдовувався. Він не залякував, не погрожував, не шантажував. Натомість важко зітхнув, — того ранку жрець наніс заручну руну на мою руку. Коли я відправлявся, Жоржета прибігла до карети. Благала не одружуватися й очевидно доторкнулася до мене. Цим дотиком передала частинку своєї магії, а моя перейшла до неї.
— Але у такому випадку у неї теж мала б бути заручна руна, — дівчина припускала, що вони хотіли одружитися таємно. Проте не впевнена, що Ейдан пішов би проти волі батька. Вільною рукою чоловік втомлено провів по своєму темному волоссю до низу:
— Я сказав Жоржеті, що одружуюся. Мабуть, вона все спланувала, адже знала про руну. Навмисно доторкнулася й заручила нас.
— Ви б хотіли одружитися з нею?
В очікуванні відповіді, дівчина затамувала подих. Розуміла, якщо Ейдан не одружиться з Мейделін, то його позбавлять спадку та виженуть на вулицю. Він втратить всі привілеї. Звісно на таке важко зважитися. Чоловік стиснув плечима:
— Батько обрав вашу сестру. Вона гідна дівчина й з неї вийде чудова дружина, — це прозвучало з краплинками гіркоти у голосі, — не бійтеся, Амайє. У нас обох є щось спільне. Нас змушують укласти шлюб. От тільки я від свого не можу відмовитися, але спробую допомогти вам. Поки у вас ця руна, то ви залежні від Нортона. Подумайте, ви ж навіть заміж не вийдете, якщо не розірвати заручини.
— Я не збираюся заміж. Гляньте на мене, — Амайя опустила шарф, відкриваючи обличчя для споглядань. Насправді вона не бажала, щоб Ейдан дивився на неї, але гадала, якщо в його очах з’явиться відраза, то це несподіване тяжіння до чоловіка мине, — ніхто до такої потвори навіть не наблизиться. Придане дають за мене скромне, воно не зацікавить жодного джентльмена.
— Не кажіть так про себе. У вас є чимало інших чеснот. Наприклад красиві очі, розкішне волосся, тендітна талія, пишні груди, — від такого пікантного компліменту дівчина зашарілася, — впевнений, я не єдиний чоловік який це помітив і ваша шкіра на обличчі не стане перешкодою для заміжжя.
Амайя намагалася зрозуміти чи Ейдан не жартує. Досі, їй ніхто не казав, що у ній є щось красиве. Завжди все не те, не таке та надто потворне. Не розуміла навіщо він все це їй говорить. Дівчина смикнулася. Хотіла вирвати руку з його долоні, проте чоловік не відпустив. Нерухомо стояв та уважно вдивлявся їй в очі. Амайя насупилася:
— Мені байдуже. Зараз заміжжя мене не цікавить. Саме тому я хочу втекти.
— Ось ви де! — з театру вибігла Мейделін. Її кучері розвівалися на вітру, а рожеві щіщчки виказували хвилювання, — що сталося? Чому ви тут?
Ейдан відпустив Амайю. Дівчина поспішно заховала ґудзик до кишені та зробила крок назад. Не хотілося, щоб сестра нафантазувала зайвого. Проте, якщо чоловік скаже правду, то вона все заперечуватиме. Страшно подумати, яке покарання вигадає для неї Оделія. Ейдан вдавано кахикнув:
- Амайї стало зле і ми вийшли на вулицю.