Глава 29

Дівчина підійшла до столу та налила у склянку воду. Простягнула її королеві й вона зробила кілька ковтків:
— Надто тепла, забери.
Амайя поклала склянку на стіл. Фрейліни виконували всі забаганки королеви, розраджували розмовами та обливали Беатріс брудом. Паж запросив до вечері й Амайя зраділа цьому. Виявилося бути фрейліною не просто. Вони спустилися до столової зали, де грала музика. Дівчина помітила Мейделін. Кузина сиділа не як завжди біля королеви, а біля свити принца поруч з Ейданом. Вона світилася від щастя й наче зовсім не переймалася, що не стане фрейліною. Проте Ейдан здавався похмурим та нагадував грозову хмару.
Дівчина здогадувалася про причини його смутку. Через заручну руну, він не міг одружитися з Мейделін. Амайя стиснула губи. Потрібно щось вигадати й розірвати заручини з Ейданом не виказавши себе. Час відпустити колишнього коханого й дозволити йому стати щасливим. Дівчина переконувала себе, що він і справді колишній коханий, але серденько зрадницьки калатало під грудьми.
Після вечері Амайя поспішала до своїх покоїв. Її наздогнав Альберт. Схопив за долоню й наче боявся що дівчина втече. Змусив зупинитися та нахилився до її вушка:
— Як здоров’я? Бачу, тобі полегшало.
— Так, вже краще, дякую! — Амайя не стала заперечувати очевидного. Принц помітно повеселішав:
— Чудово! Я скучив. Ходімо до моїх покоїв, є важлива розмова.
Дівчина покірно йшла поруч з принцом. Зрештою, вона не могла тікати від нього вічно. Як тільки зачинилися двері апартаментів Альберта, він одразу полонив її у своїх обіймах. Хмільний подих залоскотав обличчя. Чоловік грубими рухами досліджував тіло дівчини та вп’явся жорстким поцілунком у губи. Його натиск лякав. Амайя спробувала відхилитися, проте чоловічі губи міцніше скували її вуста. Після кількох секунд катувань, Альберт відхилився.
— Нарешті ти прийшла і ми одні, — блакитні очі принца блиснули радістю. Амайя розуміла до чого все йде та випустила магію зі своїх пальців:
— Відпусти мене.
Чоловік одразу виконав наказ. Амайя випрямилася. Якщо орден бажає, щоб вона залишалася офіційною фавориткою принца, то доведеться весь час дурити голову Альберту магією. Дівчина продовжувала навіювання:
— Тобі здається, що сьогодні між нами була ніч кохання, якою ти дуже задоволений. Я залишатимуся твоєю фавориткою. А зараз йди до ліжка та лягай спати.
Дивлячись скляними очима, Альберт підійшов до ліжка та ліг на нього. Майже одразу захропів. Амайя почухала потилицю. Наступного разу потрібно буде чіткіше формувати навіювання. Принц навіть не роздягнувся. Вона підійшла до чоловіка та зняла з нього взуття. Розстібнула ґудзики камзола та звільнила принца від нього. Роздягати Альберта далі, дівчина не наважилася. Залишила його у сорочці та штанах й вийшла з покоїв. Раділа, що їй не доведеться ставати його справжньою фавориткою. Принц добре піддається навіюванню. Доведеться весь час підтримувати ілюзію їхніх стосунків.
Амайя йшла вперед. З бічного коридору її схопила чиясь рука та потягнула до стіни. Венами пробігся страх. Дівчина заметушилася й у напівтемряві коридору впізнала Ейдана. Чоловік навалився на неї та притиснув до стіни. Його очі. Подих. Вуста. Надто близько. Здавалося між ними не залишилося шпаринки, яка б відділяла їх. Невидимий вогонь обпікав серце, живіт, душу. Потай Амайя насолоджувалася цією близькістю та боялася втратити над собою контроль. Гріховні бажання спалахнули у серці дівчини. Цілувати. Обіймати. Вивчати його тіло. Ледь торкаючись вустами дівочих щік, Ейдан хрипло прошепотів:
— Що ти робила у покоях Альберта?
— Те, що і має робити фаворитка, — Амайя відповіла не роздумуючи, щоб чоловік не запідозрив її у брехні.
— Не вірю. Ти надто швидко вийшла.
— У принца був важкий день, — хвилювання посилилися і жар рознісся тілом дівчини.
Ейдан дивився їй в очі та не поспішав відпускати.
— Вчора бачили, як ти вночі виходила з покоїв короля. Яку гру ти ведеш?
— Не думала, що ви вірите брудним пліткам, — Амайя гордовито задерла голову. Не хотілося показувати страх та нагадувати полохливе зайченя. Ейдан підняв брови догори:
— А ти скажи правду.
— Вчора я не була у королівських покоях й взагалі, хто дав право вам допитувати мене? Ви не кат, а я не засуджена до смерті. Відпустіть й поводьтеся гідно.
— Не можу. Ти надто схожа на неї. Я дивлюся на тебе, а бачу її, — голос чоловіка виказував тужливі нотки.
Впізнав! Серце Амайї тріпотіло наче метелик. Схвильована дівчина мимоволі прикусила губу:
— Кого?
— Мою кохану, яка зникла три роки тому. Ти так само пахнеш, твої дотики так само приємно обпікають шкіру. До тебе хочеться торкатися, обіймати й…, — погляд чоловік впав на вуста дівчини. Він замовк, а Амайя застигла непорушно в очікуванні продовження. Через кілька секунд Ейдан прошепотів, — цілувати.
Чоловік різко нахилився й своїми губами захопив у солодкий полон її вуста. Цілував обережно, досліджуючи та смакуючи кожну клітинку спраглих губ. Амайя не змогла опиратися такому натиску. Піддалася бажанням, які давно переслідували її та цілувала у відповідь. Поклала долоні на широкі плечі. Пальчики спустилися донизу й окреслили спину. Всі роки їй не вистачало цього чоловіка. Ейдан! Коханий, бажаний та… наречений її кузини. Цей факт миттю протверезив дівчину. Вона відштовхнула чоловіка від себе. Важко дихаючи, обурилася:
— Як ви смієте? Ви заручений чоловік.
— Тепер я впевнений, що цілував свою наречену, — Ейдан схопив руку дівчини й закотив рукав.