Глава 27

— Ти не боїшся гніву королеви? Тоді вона точно не зробить тебе фрейліною.
— А мені не потрібно, — Беатріс стиснула плечима, — ти станеш фрейліною, а я буду фавориткою.
Амайя відчула, як послаблюються магічні нитки. Випустила з рук додаткову порцію магії й шваркнула нею короля:
— Зробите Беатріс своєю офіційною фавориткою. А тепер — спіть!
Король впав на ліжко та голосно захропів. До нього підійшла Беатріс та почала одягати захисний артефакт:
— Нарешті! Прикро, що ти сама не здогадалася озвучити про фаворитку.
— Але ти могла його попросити про це.
Беатріс зачепила прикрасу на шиї короля та випрямилася:
— Я вмію спокушати, але не змушувати виконувати мої примхи. На жаль, король ще не надто прислухається до моїх бажань, але сподіваюся з часом це зміниться. Особливо, коли прокинеться у моїх обіймах. Я дещо вигадала на ранок. Кажуть, він спить до ранку тільки з королевою, а усіх фавориток відсилає серед ночі до їхніх покоїв. Я стану першою, кого він залишив.
Амайя зрозуміла, що під ангельською личиною ховається справжня інтриганка. Беатріс добре продумала свої дії й має на меті підкрастися до серця короля. Дівчина направилася до дверей:
— Я піду. Добраніч!
— Ага, і тобі! — Беатріс на неї навіть не дивилася. Розв’язала халат й він впав на підлогу. Абсолютно оголена чкурнула під ковдру до короля.
Наче ошпарена, Амайя вийшла з покоїв. Вартові здивовано глянули на неї й дівчина знову застосувала магію:
— Ви мене тут не бачили та забудете про мій візит.
Амайя поспішила до своїх покоїв. Хотілося якнайшвидше дістатися апартаментів. У кінці коридору помітила темну постать. Хтось шмигнув у бічний прохід й наче навмисно уникає дівчини. Амайя не сумнівалася, її побачили. Сподівалася, цей хтось не здогадається з чиїх покоїв вийшла серед ночі поважна герцогиня. Нові плітки їй ні до чого. Серденько калатало немов навіжене й заспокоїлося лише тоді, коли дівчина зачинилася у своїх покоях.
Вранці набряк на нозі зійшов й дівчина почувалася краще. Луція розчісувала її волосся і як завжди розповідала нові плітки.
— Сьогодні вранці з покоїв короля вийшла Беатріс.
— І що? Ми ж знали, що вони разом проводять ночі, — Амайя байдуже стиснула плечима.
— Так, але досі ніхто не залишився у нього до ранку. Тільки королева могла собі дозволити таке. Схоже, у них серйозніше, ніж ми гадали. А ще…, — Луція на мить зам’ялася. Складалося враження, що їй не терпиться розповідати далі, але дівчина чомусь зволікала. Амайя не витримала і перша порушила тишу:
— Що ще?
— Кажуть, що бачили як минулої ночі ви виходили з покоїв короля, — Луція полегшено видихнула, наче нарешті озвучила те, що її мучило.
Амайя стиснула губи. Сталося те, чого вона боялася. Хтось побачив її і розпускає плітки. Сподівалася цей хтось не бачив, як вона застосовувала своє навіювання. Дівчина боялася гніву королеви. Амайя вдавано розсміялася:
— Що за маячня? Це неправда.
— Ну…, — Луція протягнула вигук й навіть припинила розчісування. Діловито поклала руки в боки, — зважаючи на те, що ви не переодягалися у нічну сорочку, я цілком повірила цій чутці.
Амайя опинилася за крок до викриття. Звісно, вона не зобов’язана виправдовуватися перед служницею, але своїм мовчанням чи відмовками лише підтвердить плітки. Потрібно було негайно щось вигадати. Дівчина сором’язливо опустила голову:
— Я не могла відвідувати покої короля, адже вночі була з принцом.
Луція зблідла. Мабуть, її схвилювали неприємні спогади про Альберта. До побіління в кісточках, вона стиснула гребінець.
— І вчора ви не бажали казати це мені?
— Я знаю, тобі боляче говорити про принца після його вчинку стосовно тебе.
— Не хвилюйтеся, це у минулому, — служниця продовжила розчісування.
За сніданком королева здавалася засмученою. Амайя припускала, що до неї дійшли чутки. Після трапези фрейліни пішли до малої зали та розсілися на диванчиках. Королева розмістилася у широкому кріслі й урочисто оголосила:
— Я прийняла рішення. Я обрала собі фрейліну, проте не хвилюйтеся, ті дівчата, які не стали частиною моєї свити успішно вийдуть заміж. Отже, Мейделін, — королева глянула на дівчину й зробила драматичну паузу.
Серце Амайї вилітало з грудей. Невже кузина стане фрейліною, а її змусять вийти заміж? Але вона не може, адже магічно заручена з Ейданом, за кого й має вийти Мейделін. Все здавалося надто заплутаним. Королева злегка всміхнулася:
— Як відомо, ви заручені з герцогом Ейданом Бартонсоном. Ви не станете моєю фрейліною, але вийдете за нього заміж і житимете при дворі. Беатріс, — королева перевела погляд сповнений ненавистю на дівчину. Безперечно вона знала про її зв’язок з монархом, — ви теж не будете моєю фрейліною, але я подбала про ваше майбутнє. Ви вийдете заміж за графа Крістофера Гофмана. Я з ним розмовляла. Він погодився на цей шлюб. Після одруження ви переїдете жити до його графства. Обидва весілля відбудуться через місяць. Отже, готуйтеся до святкування. Амайє, вітаю! Від сьогодні ви моя офіційна фрейліна. Я підписала відповідний наказ.