Глава 26

Гаряче полум’я обпалило шкіру дівчини. Альберт явно хотів, щоб вона виконала свої обов'язки фаворитки. Дівчина запанікувала. Страх липким плетивом осів на груди. Затинаючись, вона вибралася з його небажаних обіймів:
— Не сьогодні. Я ще хвора і погано себе почуваю.
— Я тебе полікую, — принц нахилився та залишив на шиї вологий слід від поцілунку. Амайя скривилася. Дотики цього чоловіка не подобалася, а після того, що розповіла Луція, вони стали огидними. Дівчина зробила крок убік:
— Я прийду завтра. Сьогодні надто стомилася.
Амайя побачила Ейдана, який у супроводі Мейделін йшов коридором. Голка ревнощів проштрикнула серце. Хоч минули роки, але їй було боляче дивитися як він належить іншій. Вона злегка кивнула:
— Герцогу Бартонстон, графине Ворнінгтон! Добраніч!
Не чекаючи відповіді вирушила до своїх покоїв. Сподівалася принц її не переслідуватиме, а завтра вона щось вигадає. Принаймні, виграє добу. Хвилювання стиснули груди. Амайя не знала як має пройти повз охоронців короля. Вони ж її на крок не підпустять до монарших покоїв. Їй довелося сказати Луції, що сукню роздягне сама. Відпустивши служницю напружено чекала півночі. У потрібний час вийшла зі своїх апартаментів.
Біля королівських покоїв стояли вартові. Високі, кремезні, нагадували непрохідну скелю. Амайя підійшла до них й зі своїх пальців випустила магію:
— Ви відкриєте мені двері й забудете, що я тут була.
Вартові одразу виконали наказ. Амайя сподівалася, що її невідомий спільник впорався з усім, інакше як пояснити свою присутність королю у його покоях, вона не знала. Спальня зустріла напівтемрявою. На столі горіла лампа й дарувала тьмяне світло. З-за балдахину ліжка вийшла дівчина. Вона затужила паски халата й Амайя побачила її обличчя. Не вірячи своїм очам, заклякла від несподіванки. Судячи з усього, це її спільниця. Спробувала обережно дізнатися чи ці здогади правильні. Може король забавляється з фавориткою, а вона їм завадила. Амайя запитально підняла брови догори:
— Беатріс? Ти знала, що я прийду?
— Амеліє? — у голосі дівчини почулося роздратування, — отже, ти теж з ордену. Несподівано. Цікаво навіщо вони підіслали нас двох на посаду фрейліни, ми ж конкурентки.
Амайя полегшено видихнула. Тепер у неї є спільник і виконувати завдання ордену буде легше. Дівчина озвучила свої здогади:
— На випадок, якщо одна з нас зазнає невдачі, — Амайя почухала потилицю, — але я не розумію. Казали, королю подобаються блондинки. Мене спеціально перефарбували. Як тобі вдалося здобути його прихильність?
— Для мене це не складно. Я можу спокусити будь-якого чоловіка. Для цього мені потрібно лише заспівати.
Амайя намагалася зрозуміти, хто перед нею. Вродлива дівчина, яка спокушає чоловіків за допомогою співу. В мить на дівчину зійшло прозріння. Дівчина підозріло зіщулила очі:
— Ти сирена?
— Так, але при дворі про це не знають. До справи, король довго не буде непритомним, — Беатріс вказала на монарха, який вкритий ковдрою, спав на ліжку. Амайя запанікувала:
— Але я не вмію навіювати сплячим. Мені потрібно, щоб він був при тямі.
— Я вколола його сплячою голкою. Зараз виберу її з тіла і він отямиться. Сподіваюся, ти вправна навіювальниця, інакше нас обох стратять.
Ці слова лише посилили хвилювання. Надто добре пам’ятала свої провальні спроби вплинути на свідомість короля. Дівчина прикусила губу та винувато опустила голову:
— У нього є артефакт, який блокує мою магію.
— Я його зняла, але після твого навіювання, доведеться знову його почепити. Так ніхто нічого не запідозрить, — Беатріс витягла з кишені халата кулон. Амайя впізнала у ньому прикрасу, котра раніше висіла на шиї чоловіка. Дівчина рішуче кивнула:
— Витягуй!
Беатріс заховала кулон, підійшла до короля та витягнула голку із золотистим круглим кінчиком з його плеча. Теодор важко видихнув та розплющив очі. Складалося враження, що він задихався від води, а тепер позбувся її. Чоловік сів і ковдра впала з його оголених грудей з сивими волосками. Він зупинив розгніваний погляд на Амайї:
— Ти що тут робиш? Хто впустив?
— Замовкніть і уважно слухайте мене, — Амайя випустила магію зі своїх пальців, — завтра до вас приїде граф Дезмонд Партон. Ви зробите його сенатором й виконуватимете всі його настанови.
Дівчина замовкла й стежила за діями короля. Він дивився прямо скляними очима з розширеними очима. Зачарований, повторив її слова:
— Я зроблю Дезмонда Партона сенатором й виконуватиму всі його настанови.
— Так, — Амайя кивнула та випустила додаткову хвилю навіювання, — зараз ви заснете й спатимете до ранку. Ви не пам’ятатимете про мій візит.
Беатріс вдавано кахикнула й вказала на себе. Амайя поспішно виправилася:
— І про Беатріс теж. Ви думатимете, що між вами відбулася ніч кохання і дівчина пішла до себе.
Беатріс похитала головою. Вона явно залишалася чимось невдоволена, але Амайя не розуміла, що має ще сказати. Дівчина не витримала й сама озвучила своє бажання:
— Скажи, нехай зробить мене офіційною фавориткою.