Глава 24

— Нізащо! — Амайя вибухнула гнівом, — я не дозволю вам дивитися на мою стопу.
— Стопу? Бджола вкусила вас за стопу? — герцог здивовано підвів брови догори.
— Так, у місце де туфелька торкається ноги.
— Справді дуже делікатне місце. Гадаєте я не бачив жіночих ніг? Скажу навіть більше, я бачив вас у нічній сорочці, яку ви чомусь називаєте світанкова сукня й у ній видно ваші щиколотки.
Сором обпік тіло дівчини. Нічна сорочка й справді показувала забагато. Місце укусу пекло пекельним вогнем й з кожною секундою біль посилювався. Герцог усім виглядом показував, що не має наміру нікуди йти. Амайя не могла терпіти та витрачати час на балачки.
Вона сіла на стілець та підійняла поділ сукні. Зняла туфлю, панчоху й сором обпік щоки. На її оголену по щиколотку дивилися чоловіки. Стопа почервоніла, набрякла та свербіла. Цілитель глянув на неї здалеку й підійшов до стелажів:
— Найкраще допоможе мазь з черевинії, проте місце укусу не мочити. Це головна умова, — чоловік простягнув Амайї баночку з білою маззю, — мастити три-чотири рази на день.
— Дякую! — дівчина взяла мазь до рук.
Свербіж настільки сильно докучав, що дівчина вирішила одразу змастити. Відкрила баночку та занурила палець у масну консистенцію. Схилилася й почала намащувати шкіру. Свербіж був нестерпним, Амайї стало байдуже на пристойність, головне хоч трохи зменшити дискомфорт. Мазь липла до пальців і це ускладнювало нанесення. Ейдан не витримав. Присів біля неї й вихопив баночку з її рук:
— Дозвольте я допоможу.
Не чекаючи на відповідь, пальцем зачерпнув мазь. Обережно доторкнувся до ноги й виводив колові рухи навколо укусу. Обурення обпекло груди Амайї. Та як він сміє? Порушує всі норми пристойності, перетинає межі допустимого. При цьому його абсолютно не бентежить присутність цілителя. Проте замість того, щоб висловити невдоволення, дівчина завмерла непорушно й насолоджувалася дотиками. Теплі, ніжні, хмільні. Дарували умиротворення, зменшували біль та свербіж. Вона вдивлялася у колись кохане обличчя й думала чи могло у них все закінчитися якось по-іншому. Не могло. Він шахрай і брехун! Протверезіла власними думками, Амайя смикнулася, позбулася бажаних дотиків:
— Досить! Ви добре змастили.
Дівчина стиснула баночку у руках й вважала її рятівною. Не одягаючи панчоху, взула туфлю та підвелася. Цілитель простягнув їй флакончик:
— Якщо підвищиться температура чи погано почуватиметеся пийте одну чайну ложку.
Амайя подякувала та вийшла за двері. Ейдан вирушив за нею слідом:
— Як почуваєтеся?
— Краще, дякую.
— Я проведу вас до покоїв. Алергія — це серйозно. Не хочу, щоб ви зомліли у кулуарах.
— Не перебільшуйте. Зі мною все буде добре, — Амайя сором’язливо опустила погляд. Не хотілося, щоб чоловік її супроводжував, адже своєю присутністю бентежив серце. Він наполягав на своєму:
— І все ж, так мені буде спокійніше. Ви бували в Мальбесбурзі?
Тілом дівчини пробіглося тремтіння. Ейдан назвав її рідне місто, у якому вона жила до вступу в орден. Амайя намагалася зберігати кам’яний вираз обличчя:
— Ні, це надто далеко від Норкшвуда.
— У мене таке відчуття, що ми зустрічалися раніше. Ще до вашого приїзду до палацу.
Амайя зрозуміла, що знаходиться за крок до викриття. Не варто знати Ейдану про неї, орден та її таємну місію. Дівчина відвела погляд:
— Вам тільки здається. Повірте, я б вас запам’ятала.
— І чим же я виділяюся з натовпу?
Амайя уважно глянула на чоловіка. Вродливий, благородний, з особливим магнетизмом та чарівністю. До нього манило, притягувало, вабило. А ще він єдиний, кого покохало її серце. Звісно про такі пікантні подробиці дівчина змовчала й пришвидшила крок:
— Ви не сприймаєте відмов. Я казала, що не потребую вашого супроводу.
— Я роблю це виключно через принца. Ми з ним товаришуємо і якщо він дізнається, що я не переконався чи ви дійшли до своїх покоїв, то буде невдоволений.
Через принца! Амайя задихалася від обурення. Складалося враження, якби не принц, то Ейдан до неї й не вітався б. Дівчина зіщулила очі:
— О, то ви супроводжували всіх його фавориток?
— Тільки вас. До інших фавориток Альберт не був такий уважний.
Амайя зупинилася перед дверима своїх покоїв й раділа, що нарешті дісталася до апартаментів. Їй набридло вибріхуватися перед Ейданом. Вона відчинила двері:
— Дякую за непотрібний супровід. Можете повідомити Його Високості, що я не зомліла у коридорах.