Глава 23

Амайю одразу кинуло в жар. У неї на бджоли алергія. Останнього разу її кусали кілька років тому у маєтку дядька. Тоді у неї швидко піднялася температура тіла, місце укусу набрякло. Довелося викликати цілителя. Дівчина сподівалася, що цього разу все обійдеться. Зрештою, така маленька комаха не може наробити біди.
— Амеліє, з вами все добре? — королева помітила її метушню. Амайя схилилася та намагалася вибрати жало з ноги:
— Мене вкусила бджола.
— Яка прикрість! — Мейделін плеснула в долоні, але з її виразу обличчя Амайя зрозуміла, що насправді кузина зовсім не співчуває їй.
Амайя позбулася жала. Зняла туфлю та приспустила панчоху. Місце укусу свербіло, воно почервоніло та набрякло. Дівчина зрозуміла, що нічого не обійдеться й згодом її нога стане схожою на кулю. Вона одягнула взуття та підвелася:
— З вашого дозволу я піду до цілительської.
— Через укус бджоли? Не перебільшуйте! – королева байдуже змахнула рукою.
— У мене алергія на бджолів. Потрібна мазь, інакше я розпухну.
— Вам не пощастило, — Мейден говорила потішаючись, — у моєї кузини теж алергія на бджіл. При укусі вона розпухала й ставала схожою на ропуху.
— Отже, ви знаєте, що я не обманюю. Я йду до цілителя, поки можу ходити.
Королева кивнула й Амайя зробила поспішний реверанс. Направилася до палацу й сподівалася, що їй допоможуть. Цілительський корпус знаходився у лівому крилі. З кожним кроком нога боліла все більше. Місце укусу терлося об взуття й це ускладнювало ходу. Вона опустила голову й подумки рахувала секунди, намагаючись відволіктися від болю. Поруч почула знайомий голос:
— Амеліє, що сталося? Ви шкутильгаєте?
— Добрий день, герцогу Бартенсон! — дівчина навмисно говорила офіційно й підкреслила його статус. Образа й досі шкребла груди, — мене вкусила бджола за ногу й біль ускладнює ходу.
— Скоро мине. Ви вибрали жало?
— Звісно, не переймайтеся, дівчина гордо вирушила далі, проте Ейдан схопив її за лікоть та змусив зупинитися:
— Амелія, я прошу вибачення. Вчора я поводився не найкращим чином і наговорив зайвого.
Дівчина не поспішала вірити у його щирість. Добре пам’ятала про його підступ у маєтку дядька й пообіцяла собі, що не дозволить себе обманути.
— І ви більше не вважаєте мене корисливою дівицею, яка водиться з принцом тільки заради того, щоб стати фрейліною?
— Гадаю, у вас є причини з ним водитися. Можливо, навіть, симпатія.
Ейдан ошелешив своїми словами. Складалося враження, наче він вірить у те, що говорить й справді шкодує за сказані отруйні слова. Амайя намагалася не показувати хвилювання й стримано кивнула:
— Рада, що ви це зрозуміли. А тепер вибачте, мені потрібно до цілителя, — дівчина смикнулася, проте Ейдан не відпустив. Підозріло зіщулив очі:
— Цілителя?
— Так, через укус бджоли, я вам говорила. У мене алергія й через кілька хвилин моя нога розбухне.
— Алергія? — вражено повторив Ейдан. Його зіниці розширилися. Тихо, наче говорить тільки для себе, озвучив свої думки, — у неї теж була алергія на бджіл.
Венами Амайї потекла гаряча лава. Не припускала, що Ейдан пам'ятає такі деталі. Дівчина висмикнула руку й пішла коридором:
— Алергія на бджіл буває у багатьох людей.
— Я вас проведу, — чоловік наздогнав та виставив лікоть. Проте Амайя навіть не доторкнулася до нього:
— Не варто. Про це може дізнатися ваша наречена. Таке їй точно не сподобається.
— Це будуть мої проблеми. Крім того, нічого непристойного ми не робимо. Ви шкутильгаєте, а я допомагаю вам дістатися до цілительської.
— Не потрібно мене супроводжувати, — Амайя вперто йшла вперед. Ейдан наче не чув її рішення, рухався слідом.
— Я наполягаю. Можливо вам знадобиться допомога, хоча б для того, щоб…, — чоловік на мить замовк і задумався, — щоб відкрити двері.
— Я здатна зробити це сама! — дівчина гордовито задерла голову та доторкнулася пальчиками до ручки масивних дверей з вирізьбленою змією, котра обвилася навколо чаші. Амайя потягнула на себе важкі двері й відсунула лише на кілька сантиметрів. З вуст чоловіка почувся смішок:
— І все ж я допоможу.
Ейдан відчинив двері й Амайя пройшла всередину. Запах духмяних трав залоскотав носа. На стелажах стояли різнобарвні баночки, а за столом сидів сивоволосий чоловік та щось перетирав у ступі. Побачивши гостів, відразу підвівся:
— Вітаю, Ваша Світлосте! Щось сталося? — цілитель дивився на Ейдана й ігнорував присутність дами. Герцог кивнув:
— Так, цілителю Нельсоне. Фаворитку принца вкусила бджола, а у неї на них алергія.
— Покажіть місце укусу, — Нельсон одразу перевів погляд на дівчину. Очевидно факт, що вона фаворитка принца, додав їй важливості. Амайя перелякано похитала головою:
— Але він у делікатному місці, це буде непристойно. Нехай герцог вийде.
— Оу…, — в очах Ейдана спалахнули іскри цікавості, — у такому випадку я змушений залишитися. Непристойно, якщо ви будете наодинці з цілителем.