Глава 21

Амайя стиснула губи. Не хотілося, щоб всі бачили її непотрібну закоханість. Дівчина твердо відкидала звинувачення:
— Ви ревнуєте через сюртук, який герцог люб’язно мені дав? Запевняю, не варто. Це тільки жест ввічливості, не більше. У нього є ви, а у мене принц.
— Раджу не забувати про це, — Мейделін гордовито задерла голову та попрямувала до своїх покоїв.
Ввечері Амайя сиділа за столом на значній відстані від принца. Усю вечерю дівчина відчувала на собі захопливий погляд Альберта та докірливий Ейдана. Якщо з Альбертом все ясно, він під впливом навіювання, то увага Ейдана залишалася незрозумілою. Можливо сердиться на неї, що й досі не віддала його сюртук? Або гірше — підозрює у схожості з самою собою, тобто з Амайєю. Галас, п’яні розмови, музика та жарти блазня втомлювали. Принц підвівся з-за столу та направився до виходу. Проходячи повз Амайю, зупинився. Нахилився й хмільний подих залоскотав обличчя дівчини:
— Чекаю на вас у своїх покоях.
Різко розвернувся та вийшов за двері. Амайю наче облили крижаною водою. Альберт посмів сказати таке при всіх, абсолютно не бентежачись присутності сторонніх. Ейдан міцно стиснув губи, обдарував дівчину гнівним поглядом та вийшов слідом за принцом. Амайя розхвилювалася. Одним духом допила свій яблучний сік й навіть не думала підводитися. їй не подобалися плітки, які ширилися палацом. Вона стала офіційною фавориткою принца й дівчата почали активніше прикрашати волосся ялівцевими гілочками. Через деякий час монархи покинули залу. Амайя вирішила, що її перебування тут більше немає сенсу й вона піднялася до своїх покоїв.
Ніяк не могла забути очей Ейдана, які дивилися із сумом, докором та злістю. Точно через сюртук, чого б ще йому на неї злитися? Мабуть, подумав, що вона вирішила присвоїти його собі. Дівчина взяла одяг чоловіка до рук та піднесла до обличчя. Зарилася носом у тканину й вдихала знайомий аромат кедра з нотками мускусу. Розуміла, їй необхідно позбутися всього, що нагадує про Ейдана, адже разом їм все одно не бути, проте не могла відірвати сюртук від обличчя. Стояла й замріяно вдихала аромат чоловіка. Можливо в іншому житті у них був би шанс, але не у цьому. У серці й досі кровоточила рана завдана Ейданом. Вона пам’ятала його брехню, й злість миттю протверезила. Дівчина стиснула сюртук у руках та вийшла з покоїв. Серед ночі брела коридорами палацу й абсолютно не бентежилася про плітки, які міг породити її вчинок. Зараз для неї головне віддати одяг. Не хотіла бути винною тому брехуну.
Зупинилася перед покоями Ейдана та несміливо постукала у двері. Вони відчинилися і на порозі з’явився герцог лише у білій сорочці, з розстібнутими до грудей ґудзиками. З-під неї виднілися рельєфні м'язи й розбурхували фантазію. Він стояв босоніж і явно не чекав на пізніх гостей. Збентежена, розгублена, засоромлена Амайя не могла вимовити й слова, на відміну від Ейдана, який плювався отрутою:
— Графине Амеліє? Несподівано бачити вас тут. Ви часом не помилилися покоями? Це не апартаменти Його Високості.
Дівчина важко ковтнула. Їй було неприємно чути таке. Вона похитала головою:
— Ні, я йшла до вас, щоб повернути сюртук, — демонстративно простягнула одяг чоловіку, — дякую, що намагалися врятувати мене від дощу.
Риси обличчя чоловіка пом’якшилися. Він схопив сюртук, при цьому торкаючись пальчиків Амайї. Злегка стиснув її руки й не відпускав, наче боявся, що вона може втекти. Дівчина застигла непорушно. Вдивлялася в темні очі чоловіка, які манили до себе. Здавалося не минуло стільки років, він зараз її пригорне до себе і, як і колись, шепотітиме слова про кохання. Ейдан нахилився та видихнув в її вуста:
— Сподіваюся ви не застудилися.
— Ні, все добре, не хвилюйтеся, — дівчина намагалася висмикнути руки з долонь чоловіка, проте він не дозволив цього зробити, а навпаки, сильніше стиснув її пальчики.
— Але я хвилююся. Мене турбує багато питань пов’язаних з вами.
Шкіру Амайї обпекло жаром. Знає! Підозрює! Паніка скупчилася у грудях та тиснула важким тягарем. Тікати! Тікати від цього чоловіка здавалося правильним рішенням. Вона насупила брови:
— Краще ви б хвилювалися про вашу наречену.
— Я й хвилююся, — Ейдан прикусив губу, наче бовкнув щось зайве. Амайї боляче чути та усвідомлювати, що він небайдужий до Мейделін. Вкотре впевнившись в обмані чоловіка щодо неї, висмикнула руки:
— От і добре. Сподіваюся скоро відбудеться ваше весілля й ви не змусите Мейделін чекати ще три роки.