Глава 8

— Так, — Альберт дивився в одну цятку й повторив слова дівчини, — після того, що між нами сталося, стають фаворитками. Ви будете моєю фавориткою?
Чоловік дивився на Амайю з фальшивим захопленням в очах. Король не витримав й підвищив голос:
— Що між вами було?
— Ніч кохання. Мені соромно про це говорити, але я не змогла відмовити принцу, — щоки Амайї горіли від сороміцької брехні, але краще нехай вважають її розпусною дівицею, ніж шпигункою. Вона розвернулася до Альберта, — ви казали, що кохаєте мене.
Дівчина знову застосувала магію. Зіниці принца розширилися й він невагаючись кивнув:
- Кохаю і не відмовляюся від своїх слів. Від сьогодні ви моя офіційна фаворитка. Я проведу вас до покоїв.
Альберт виставив лікоть. Дівчина схопилася за його руку й вони вийшли з королівських апартаментів. Амайя розуміла, що тепер їй нізащо не стати фрейліною, проте вона зможе залишитися в палаці на деякий час. Принц зупинився біля її покоїв:
— Запросите до себе?
— Я стомилася. З вашого дозволу хочу відпочити, — дівчина вдавано позіхнула.
— Звісно. Зустрінемося за вечерею, — чоловік поцілував пальчики Амайї й вона зникла за дверима покоїв.
Збентежена, дівчина сіла на ліжко. Все пішло не за планом. Хоча, якщо подумати, то не все так погано. Їй не довелося ділити ліжко з королем, королева не стане її суперницею, а принц повністю під її владою. Залишилося зняти з володаря артефакт й змусити його видати указ, який так бажав орден. Через деякий час до покоїв зайшов паж. Він простягнув коробочку, вкриту червоним оксамитом:
- Подарунок від Його Високості, принца Альберта.
Хлопець зник за дверима й Амайя відкрила коробку. У ній виблискувало золоте кольє, сережки та каблучка зі смарагдами. Дівчина схопила маленьку записку й поглядом пробіглася по рядках: «З подякою за минулу ніч. Сподіваюся побачити тебе сьогодні у цих прикрасах. Твій Альберт!».
Від несподіванки в Амайї розширилися очі. Твій Альберт! Дівчина не зрозуміла в яку мить він став її. На вечерю одягнула зелену сукню та подаровані прикраси. За столом постійно відчувала на собі захопливий погляд принца. Він сидів майже навпроти й час від часу звертався із запитаннями. Грала музика, а придворний блазень сипав жартами. До Амайї нахилилася Беатріс з ялівцевою гілочкою у волоссі:
- Подейкують, ви стали фавориткою принца. Це правда?
Шкіра Амайї загорілася невидимим вогнем. Схоже, плітки палацом ширилися зі швидкістю світла. Спіймала на собі розгніваний погляд Ейдана. Він насупився, міцно стиснув губи й дивився на неї з докором в синіх очах. Дівчина винувато опустила голову:
- Мабуть. Я ще сама не зрозуміла свого статусу і що він означає.
- О, свята покровителько! То ялівцева гілочка діє! Завдяки їй, удача вам посміхнулася. Завтра причеплю дві! – бовкнула молода фрейліна Фатма, котра сиділа поруч. У її рудому волоссі й справді виднілася ялівцева гілочка. Пишнотіла дівчина замріяно стрільнула поглядом на принца й значно тихіше додала, - я давно мрію про увагу Його Високості, проте він вперто ігнорує всі мої натяки. Оскільки принц уже має фаворитку, то можливо мені всміхнеться якийсь інший джентльмен.
І саме в цю мить до неї всміхнувся граф, котрий сидів біля Ейдана. Амайя запідозрила, що він почув її слова. Після вечері дівчина йшла до своїх покоїв, тримаючи Альберта за лікоть. Він виявив бажання її супроводити. Зупинившись перед дверима, принц не поспішав відпускати руку дівчини:
- Вам сподобався мій подарунок?
- Звісно, щиро вдячна, - мимоволі Амайя схопилася пальчиками за подаровану сережку.
- Може ви подякуєте мені у покоях? - принц нахилився та змовницьки прошепотів, - бажаю зняти з тебе сукню та мереживні підв’язки.
Від непристойного натяку, дівчині забракло повітря. Хотілося у цю ж мить зірвати з себе прикраси та жбурнути їх принцові в обличчя. Ледь стримуючи обурення, Амайя похитала головою:
— Гадала, що цей подарунок мені ви зробили через кохання. Я поважна леді, а не куртизанка. Тільки дівчата легковажної поведінки дякують за подарунки подібним чином.
— Я не мав наміру образити тебе, — в очах принца з’явився переляк, — я кохаю тебе, Амеліє! Дуже кохаю і боюся втратити. Хочу весь час знаходитися поруч. Ти вийдеш за мене заміж?

Ошелешена пропозицією, Амайя стояла непорушно. З навіюванням вона явно перестаралася. Не збиралася виходити заміж за нелюба, навіть, якщо він сам принц. Дівчина потерла долоні та випустила магію з пальців:
— Ти не кохаєш мене, проте я дуже тобі подобаюся. У тебе до мене симпатія. Про заміжжя нам рано говорити. Зараз ти підеш до своїх покоїв, адже я подарувала тобі пристрасний поцілунок, який ти згадуватимеш перед сном.
Чоловік кивнув та пішов коридором. Амайя зайшла до покоїв. Це ж треба було так влипнути! Наставниці будуть незадоволені нею. Її щоки пашіли, а у грудях клекотіло обурення. Заміж! Навіювання мало несподівані наслідки. Дівчина відчинила балконні двері та вийшла на балкон. Розправила віяло й почала активно ним обмахуватися. Їй потрібно скласти ретельний план дій. У неї вийшло заховати артефакти прослуховування у покоях монарха, залишилося лише…
— Спекотна видалася нічка?
Від знайомого голосу у тілі дівчини спалахнула пожежа. Амайя підвела погляд вверх і побачила Ейдана. Чоловік сперся на поручні й відверто розглядав її. Дівчина почала активніше розмахувати віялом:
— Так, дещо жарко.
— Гадав, ви проводите ночі у покоях Його Високості, - Ейдан без зайвих церемоній одразу перейшов до питання, яке, очевидно, цікавило його найбільше.
Дівчина стиснула губи. Чомусь не хотілося, щоб Ейдан так вважав. Його погляд й досі хвилював серце. Вона вставила голку докору:
— У вас є наречена, але як я бачу, вона не проводить ночі у ваших покоях.
— Мейделін пристойна дівчина. Як ви могли подумати таке? Вона зберігає невинність до шлюбу.
— А я по вашому непристойна? – Амайя склала віяло й від обурення стиснула міцно його у руці.
— Ви — фаворитка принца. Я добре знаю Альберта. Мені відомо за яких умов стають його фаворитками.
Щоки Амайї спалахнули жаром. Відверті розмови змушували соромитися. Не хотілося, щоб Ейдан вважав її легковажною дівицею. Вона важко зітхнула:
- Ви знаєте все, що насправді вчора відбулося між мною та принцом. Не потрібно вигадувати зайвого. Для нього нашої розмови виявилося достатньо, щоб оголосити мене своєю фавориткою. Можливо він сподівається на більше, але я чітко дала йому зрозуміти, що не збираюся грішити з ним.
— Дивно, від нього я чув інше. Він розповідав мені про гарячу ніч в альтанці, — у голосі чоловіка відчувався докір.
Злість кипіла у венах дівчини. Не очікувала, що принц ділиться такими інтимними подробицями. Ця розмова їй не подобалася. Дівчина насупила брови:
— Принц обговорює з вами таке? Ви стали свідком нашої гарячої ночі. Я не винна, що в Альберта розвинена фантазія. Взагалі, я не зобов’язана перед вами виправдовуватися. Добраніч!
Амайя розвернулася й, грюкнувши дверима, зайшла до покоїв. Серце згорало від почуттів, які скручували нутрощі. Їй важко розмовляти з Ейданом, чути його голос, бачити й не мати змоги доторкнутися. У душі рясним дощем посипалися спогади. Гірко визнавати, але цей чоловік й досі їй не байдужий. Стук у двері змусив здригнутися. Ейдан! Невже він прийшов до неї? Не усвідомлюючи своїх дій, дівчина побігла відчиняти. Всупереч очікуванню, на порозі стояла служниця. Вона зробила квапливий кніксен.
— Я допоможу вам підготуватися до сну.
Амайя мовчки відійшла вбік, пропускаючи служницю. Дурна. Розмріялася. Чого б це Ейдану приходити до неї? Він благородний джентльмен, котрий має наречену. Служниця допомогла переодягнутися у нічну сорочку. Зазвичай Луція щебетала про придворні плітки, а сьогодні виявилася надто мовчазною. Вона розчісувала волосся й зрештою боязко звернулася:
— Дозвольте дати вам пораду. Я знаю, ви не потребуєте моїх настанов, проте ви дуже добра й мені важко змовчати.
— Кажи, — Амайя насторожилася. Служниця продовжувала проводити гребінцем по волоссю:
— Це стосовно принца Альберта. Не хочу, щоб ви будували примарних ілюзій щодо нього. Я чула, ви стали його фавориткою. У принца їх було чимало, проте жодна надовго не затрималася. При всій повазі, але не думаю, що ви станете виключенням. Він веде дещо розгульний спосіб життя і випивка та дівчата пріоритет в його житті. Альберт абсолютна протилежність своєму братові Генрі. Король відрядив його з важливим завданням до прикордонних селищ.
Амайя важко ковтнула. Вона вивчила всіх членів королівської сім’ї й знала про Генрі. Так само як і про двох сестер Альберта, яких видали заміж за герцогів, які мали бунтівні настрої. Молодші сестрички Жульєтта й Грета жили при дворі, однак їм ще навіть не виповнилося десять років. Амайя стиснула тканину сукні й намагалася впоратися з хвилюванням.
— Дякую, Луціє. Я не будую планів на принца, просто так склалися обставини, — невідомо навіщо виправдовувалася дівчина.
— Я розумію, ви не могли йому відмовити. Як і я, — останнє речення служниця сказала пошепки.