Глава 13

Амайя важко ковтнула. Очі кузини горіли злістю. Складалося враження, що вона якби могла, то розчавила б Амайю як дрібну комаху. Дівчина стиснула вуста:
— Він допоміг мені спіймати павука. Срібляста брошка ожила й втекла від мене.
— І я маю в це повірити? — брови Мейделін поповзли догори, — то я бачу тебе лише у спідньому у його покоях, то вас зачиняють у гардеробній. Я хочу попередити. Ейдан мій! Не смій до нього наближатися, інакше пошкодуєш.
— Запевняю, між нами нічого немає. Це все збіг обставин, не більше.
— Сподіваюся. В іншому випадку я тебе знищу, — очі кузини блиснули злістю й Амайя зрозуміла — вона не жартує.
Не розуміла коли Мейделін встигла перетворитися на безжалісну особу. До зали зайшла королева й змусила всіх замовкнути. Дівчата підвелися та поклонилися. Габрієлла зайняла своє місце. Розпочався сніданок. Королева залишалася не багатослівною і тільки після завершення трапези оголосила:
— Нещодавно я віддала претенденткам брошки на зберігання. Прошу повернути мені їх.
Мейделін одразу зблідла, а Беатріс заметушилася. Дівчата винувато опустили голову. Королева простягнула руку до Беатріс:
— Прошу, ваша брошка.
— У мене її немає, Ваша Величносте. Я її загубила. Прошу, не карайте суворо. Не знаю як так вийшло.
Габрієлла хмикнула та розвернулася до Мейделін:
— Ваша брошка, графине Вортінгтон.
Дівчина сиділа непорушно, а за мить підскочила на ноги.
— Вкрали! Її у мене вкрали! Я зберігала прикрасу у скриньці, а сьогодні, коли служниця попередила, що потрібно принести брошку, то я знайшла відчинену порожню скриньку. Потрібно, щоб шукачі знайшли винного.
— Отже, з трьох розданих, у мене залишилася одна. Від Амелії. Річ у тім, що це магічні брошки. На них накладено закляття повернення. Вночі павуки ожили й прибігли до скриньки у гардеробній кімнаті. Саме тому вчора гардеробна була відчинена.
Амайю шокували такі факти. Королева виявилася інтриганкою вищого рівня. Дівчина розуміла, що їй пощастило. Якби вона не помітила втечу павука, то теж залишилася б без брошки. Тим часом Габріелла продовжувала:
— Мене обурює, що жодна з вас не зізналася мені у зникненні перед початком сніданку. Якби це була ділова вечеря й мені справді знадобилися прикраси, то це була б катастрофа. Сьогодні я не потребую послуг претенденток. Вважайте, що у вас вільний день.
Королева підвелася та гордо вийшли із зали. Цим рішенням вона продемонструвала розчарування у дівчатах. Амайя направилася до своїх покоїв. Їй потрібно зблизитися з королем, однак вона не знала, як це зробити. Вирішила прогулятися садом. Вийшла на вулицю й побачила скупчення придворних на терасі. Щоб вгамувати цікавість, шикнула на пажа, котрий стояв поруч:
— Що там відбувається?
— Його Величність король грає в нарди. Він обожнює цю гру.
Ну, звісно! Спільні інтереси! Щоб привабити чоловіка, потрібно вдати, що ви схожі, у вас є спільні інтереси й взагалі ти жінка, без якої він не зможе жити. Якщо над останнім Амайї доведеться багато працювати, то вдати спільні інтереси вона може й зараз. От тільки вона жодного разу не грала в нарди. Дівчина розправила віяло та величною ходою піднялася на терасу. На довгому столі знаходилося п’ять дощок з нардами. Грало п’ять пар чоловіків, серед яких був король, Альберт та… Ейдан. Присутність останнього хвилювало серце. Лунали балачки, сміх та непристойні жарти. Дівчина заховалася за спинами джентльменів, які спостерігали за грою й намагалася зрозуміти суть гри. Вона дещо знайома з правилами, але цього замало, щоб вразити короля своїм вмінням. Її помітив Альберт й не залишив поза увагою:
— Амеліє? Дивно бачити вас тут.
Дівчина відчула на собі погляди присутніх. На неї дивилися всі й навіть король. Це її шанс справити на нього гарне враження, який не хотілося втрачати. Вона сором’язливо заховала обличчя за широким віялом:
— Вибачте мені. Побачила нарди й не могла пройти повз. Дуже люблю цю гру.
— Справді? Амеліє, ви мене щодня дивуєте, — Альберт нагородив її захопливим поглядом.
— Я не навмисно, — Амайя помітила як хмикнув король й зосередилася на принцу. Випустивши з пальців невидиму хвилю, застосувала свою магію, — ви хочете зі мною зіграти.
Дівчина не запитувала, а стверджувала. Зачарований чоловік повторив її фразу:
— Я хочу з вами зіграти, — наче позбавляючись від чар, похитав головою. Звернувся до свого партнера, — Густаве, як добре, що ми завершуємо гру. Наступна партія буде з Амелією.

Подарунок сьогодні. Промокод на безкоштовне читання книги талановитої Лариси Бондарчук GSSHgRmm "Я вкраду тобі життя"