Глава 12

Амайя затамувала подих. Невже впізнав? Боялася йому зізнатися. Так, це спростило б ситуацію із рунами. Вони звернулися б до жерця та розірвали заручини. Проте дівчина не впевнена, що Ейдан збереже її таємницю. Намагалася не виказувати хвилювання й говорити впевнено:
— Кажуть, у кожної людини десь є двійник. Ви добре знали ту дівчину?
— Достатньо для того, щоб закохатися.
Серце дівчини виривалося з грудей, думки плуталися, а тіло вкрилося полум'ям. Закохатися? Він сказав закохатися? Не розуміла, чому Ейдан обманює. Йому не має сенсу їй брехати, хіба що він дізнався правду про неї.
Несподівано двері відчинилися й світло від ламп проникло у кімнату. До гардеробної заглядали гвардійці, королева та Беатріс. Дівчина плеснула у долоні:
— Ой, графине Амелія, це ви? Я гадала тут злодії. Вибачте, Ваша Високосте, за дарма спричинений галас, — претендентка розвернулася до королеви та невинно змахнула віями. Габріелла, наче не чула її слів, суворо насупила брови:
— Герцогу Бартонстоне, що ви робите у моїй гардеробній з претенденткою на посаду фрейліни?
Обличчя Амайї обпікав сором. Боялася припускати, що про неї подумала володарка. Її побачили у темній гардеробній з чоловіком. Поки вона вигадувала правдоподібне пояснення, Ейдан говорив впевнено:
— Я допомагав Амелії ловити павука, але хтось зачинив двері й ми не могли вибратися.
— Якого ще павука? — королева затягнула пояски халата. Амайя важко видихнула й вирішила сказати правду:
— Я зачепила брошку, яку ви дали на зберігання, до своєї сукні. Раптом вона ожила й павук втік до гардеробної. Я намагалася його спіймати, а герцог Ейдан Бартонс проходив повз і вирішив мені допомогти. Ось, — дівчина простягнула скриньку, — він там. Я не хотіла вас обкрадати.
Королева взяла скриньку до рук й навіть не відчинила. Вона наче знала, що там знаходиться. Свердлила дівчину невдоволеним поглядом і явно підозрювала у непристойній поведінці. Зробивши крок вперед, Ейдан оглядав двері:
— Мене більше турбує чому двері гардеробної відчинені. Можливо, хтось й справді хотів обікрасти вас, а графиня злякала злодія своєю присутністю і він втік.
Запанувала незручна тиша. Амайя обдумувала чи зможе застосувати свою магію. Тут забагато свідків, сумнівалася, що її навіювання подіє. Крім того, Ейдан чомусь не піддається її впливу. Першою отямилася Беатріс:
— Пробачте за незручності. Добре, що ви усе пояснили, бо складається враження, що ви навмисне усамітнилися для любощів.
Амайя засоромилася ще більше. Не знала ким бути гірше: злодійкою чи розпусною дівицею. І те й інше псувало репутацію й про посаду фрейліни, а тим більше про увагу короля, залишалося лише мріяти. Ейдан поправив камзол:
— Для такого у мене є покої. Крім того, я маю наречену й усі ваші припущення помилкові та безпідставні.
— Якщо ми все з’ясували, то відправляйтеся до своїх покоїв. Про павука поговоримо вранці. Принесете його на сніданок. А ви, — королева розвернулася до Беатріс, — не смійте мене турбувати з приводу таких дурниць. Через вас я постала у неналежному вигляді.
Габрієлла гордо пішла коридором й Амайя полегшено видихнула. Дівчина вийшла з гардеробної та попрямувала до своїх апартаментів. Трішки заспокоїлася, вона намагалася скласти пазли у голові. Отже, принц бажає її уваги, Ейдан підозрює, що вона й Амайя, ставлення королеви взагалі не зрозуміле, а король, якого їй наказали спокусити, взагалі байдужий. Судячи з усього, шпигунки з неї не вийде.
Через спеку дівчина спала з відчиненим вікном. Вранці її розбудив голуб, який залетів у покої. Він розмістився на спинці крісла й весело воркотів. Амайя сонно потягнулася та сіла. Простягнула руку й голуб перелетів на її лікоть. Дівчина забрала прикріплену до лапок записку. Птах перетворився на сріблясту брошку та впав на ліжко. Амайя розгорнула записку та пробіглася поглядом по рядках.
Написане їй не сподобалося. Судячи з усього, у короля є артефакт, котрий захищає його від стороннього впливу. У тому числі й від її магії навіювання. Амайя стиснула губи. Їй доведеться спокушати володаря, використовуючи лише свій жіночий шарм. От тільки дівчина зовсім не володіла мистецтвом зваблення й не знала, що їй слід робити. До того ж вона не бажала ставати його справжньою фавориткою. Планувала задіяти свій дар, а тепер не знала як виплутатися з цієї ситуації. Спершу потрібно підкласти артефакт прослуховування у його покої. Дівчина підвелася. Підійшла до столу та взяла звідти кресало. У каміні підпалила лист й він швидко згорів. Заховавши прикрасу голуба, задзеленькотіла у дзвоник. До її покоїв прийшла служниця й допомогла одягнутися.
Амайя неохоче спустилася на сніданок. У столовій залі сіла біля Мейделін. Дівчина одразу фиркнула:
— Я чула, у вас була цікава ніч. Що ви робили з моїм нареченим у гардеробній королеви?

Подарунок для вас! Промокод на безкоштовне читання книги Аврелії Аверлі "Терміново потрібна дитина" aUDLeNqm