Підставна фрейліна

Глава 1

— Що ви там робите? Невже підглядаєте за переодяганням графа Долана?

Щоки Амайї налилися сором’язливим рум'янцем і вона подумки вилаялася. Звісно, що ще можна подумати, побачивши її у такій пікантній ситуації? Амайя трималася за балконні бильця й висіла у повітрі. Поділ довгої нічної сорочки зачепився за шпиль поручня сусіднього балкону й тепер дівчина розтягнулася лежачи між двома балконами. Вона трималася з усіх сил, щоб не впасти з висоти другого поверху. Навіть гадки не мала як виплутатися з цієї халепи.

— Ні, звісно ні, — Амайя вдавано засміялася та підвела голову.

З балкона поверхом вище на неї дивився чоловік та загадково посміхався. Серце дівчини почало нестримно калатати, а шкіру облило невидимим вогнем. На неї дивився Ейдан, її наречений, від якого вона втекла й сподівалася більше ніколи не побачити у своєму житті. Темне волосся чоловіка спадало на лоба, легка щетина на обличчі додавала брутальності, а карі очі пронизували спекотним поглядом. Дівчина сподівалася, що він її не впізнає, адже тепер вона має зовсім інший вигляд. Її зцілили від опіків, які вкривали все обличчя, а каштанове волосся висвітлили до білявого кольору й вона тепер блондинка. Ейдан сперся на поручні:

— Вам допомогти?

— Було б непогано.

Амайя не знала чи варто просити допомоги у того, кого потрібно уникати, але іншого варіанту не бачила. Вона припускала, що може зустрітися з ним у королівському палаці, проте не очікувала, що це станеться наступного дня після її приїзду до столиці. Ейдан ненадовго зник у покоях. Зрештою підійшов до краю балкона та спустив простирадло:

— Ловіться, я вас витягну.

Дівчина схопила тканину й Ейдан потягнув її вверх. Різко смикнув і шматочок сорочки розірвався, цим самим звільнивши Амаїю від небажаного полону. Чоловік допоміг її залізти на балкон. Вона опинилася надто близько до того, до кого з усіх сил протягом трьох років придушувала свої почуття та намагалася вирвати із серця. Долоні Ейдана торкалися її талії, викликали спогади про непристойні поцілунки, які колись дарували його губи. Амайя відскочила вбік та позбулася спекотних дотиків. Гарячково поправляла сорочку й намагалася не дивитися на герцога. Яка ганьба! Вона постала у нічній сорочці з блакитними стрічками на рукавах перед чоловіком. Ранок розпочався не найкращим чином. Намагаючись зберегти хоч крихти гідності, вирішила не наголошувати на цьому. Припинила смикати сорочку та випрямила спину:

— Дякую за допомогу!

— Що ви там робили?

Казати правду Амайя не збиралася. На ходу вигадала правдоподібну історію:

— Моя брошка впала на сусідній балкон. Намагалася її дістати, але сорочка зачепилася за гостре бильце і я застрягла.

— Як брошка могла впасти так далеко? Та ще не вниз, а вбік?

— Занесло вітром, — дівчина стиснула плечима й вперше спробувала застосувати на Ейдану свій дар навіювання. З рук випустила майже невидиму хвилю й повітря доторкнулося чоловіка. Він скривився:

— Нічого менш правдоподібного не чув, — ці слова ошелешили дівчину.

Що? Як? Не розуміла чому її магія не діє на колишнього коханого, але завдяки мітці на руці, досі нареченого. Ейдан недовірливо зіщулив очі:

— Дістали брошку?

— Так, ось вона! — на підтвердження своїх слів, Амайя простягнула сріблясту брошку у формі голуба з розправленими крилами. Щоб чоловік не роздивився справжнє призначення брошки, швидко заховала її до кишені. Ейдан уважно дивився на дівчину. Його спекотний погляд ковзав шиєю, ключицею, нахабно спускався нижче та окреслював стан. Амайя згорала від сорому і їй хотілося сховатися. Зрештою, чоловік стиснув губи:

— Мені здається я вас десь бачив. А голос… Ви дуже схожі на одну людину. Вибачте, не розчув вашого імені.

Амайю наче облили окропом. Здогадався! Запідозрив! Викрив! Дівчина запанікувала. Під загрозою опинилася її місія до якої вона готувалася три роки. Її обличчя залишалося спокійним та не виказувало жодних емоцій. Вирішила дотримуватися легенди. Не дарма ж їй зробили документи з іншим ім’ям. Як належить, простягнула руку у мереживній рукавичці:

— Амелія Медінська. Я прибула вчора вночі до палацу, щоб стати фрейліною королеви.

— Ейдан Бартонс. Служу при королівському дворі Його Високості принцу Альберту, — чоловік підніс її пальчики до вуст, обпалив поцілунком. Як і колись, у її животі утворилися метелики та лоскотали своїми крильцями зсередини. Чоловік не поспішав відпускати її долоню, — ми раніше не бачилися? Можливо на балах?

— Сумніваюся. Я вперше у королівському палаці. Приїхала аж із Норкшвуда, — Амайя дотримувалася своєї легенди, яку мала повторювати королеві. Попереду відбір на посаду фрейліни й дівчині потрібно було отримати її за будь-яку ціну.

Почувся стук у двері. Від несподіванки Амайя підстрибнула та висмикнула руку з долоні чоловіка. Зараз її побачать у покоях чоловіка, наодинці, у нічній сорочці, що могло породити небажані плітки, які їй ні до чого. Фрейліни Її Величності мали мати бездоганну репутацію. Поглядом пробіглася покоями у пошуку сховку. Чоловік, наче прочитав її думки, підштовхнув дівчину до шторів:

— Сховайтеся тут.

Стук у двері повторився та почувся жіночий голос:




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше