4

Віталик не заперечував і ми пішли спати, хоча обоє я півночі очей не зімкнув. А на ранок продовження розмови як такої не відбулося. Ми обоє поспішали, я на роботу, син в коледж. Тож домовилися на наступні вихідні зібратися разом з родиною обраниці Віталика і все серйозно обговорити.

Цього ж таки дня, надвечір, мені подзвонила дружина Вадима. У властивій їй, безтактній формі, вона в’їдливо поцікавилася після привітання:

– Як вчора вечір провів? Не думала я, що ти такий тюхтій?

– Ти про що це? – спершу не збагнув я, зайнятий своїми думками.

– Я маю на увазі Натку, – сердито гаркнула Таня. – Така жінки на тебе запала, а ти поводишся наче останній бовдур.

– Не знаю хто там на мене запав, але в мене є достатньо проблем і без того.

– Ну як знаєш, – роздратовано буркнула дружина друга і кинула слухавку.

Чесно кажучи після повідомлення сина про своє несподіване одруження, я ні разу не згадував про Наталю й навіть не думав про ще одне побачення з нею. Та вже посеред тижня збагнув, що мушу з нею зустрітися. Не через якісь високі почуття чи особливу захопленість жінкою. Просто проблем назбиралося вже стільки, що мізки готові були вибухнути від напруги.

Забуватися в алкогольних маревах мені ніскільки не хотілося. Тож залишалося одне – якось розважитися, щоб розвантажити психічну напругу. Малознайома симпатична жінка чим не найкращий варіант для цього, подумалося мені. Сходжу з нею в кінотеатр, потім поп’ємо разом кави, трохи потеревенимо про те-се. Може мені вдасться, в жіночі компанії, хоч трішки розслабитися й розігнати тугу та печаль.

Дізнатися у Вадика телефонний номер Натки було справою кількох секунд. Значно більше забрало часу щоб вмовити її на зустріч та спільний «вихід в люди». Та врешті-решт жінка погодилася і на наступний день я, після роботи, знову привів себе до вигляду статечного, солідного мужчини. Дивлячись на своє зображення в дзеркалі відзначив, що з таким темпом мені скоро доведеться купляти нове вбрання «на вихід». Поважному чоловікові не личить весь час одягатися в одну і ту ж одежину.

Наталя мабуть теж була не великою модницею, бо прийшла за зустріч у звичайних джинсах та вишневій курточці під якою проглядалася біла кофтинка. Руда чуприна здавалося набула золотавих відтінків у останньому промінні сонця, що готове було ось-ось пірнути за обрій. На обличчі жінки виразно читалися втома й якесь занепокоєння.    

Як і було домовлено спершу ми відправилися в міський кінотеатр. Відверто кажучи чергова голлівудська мелодрама мене ніскільки не цікавила. Проте захоплення та емоції, які відобразилися під час перегляду фільму, на обличчі жінки не могли залишити мене байдужим. Я збагнув, що вона дуже чуттєва й ніжна особистість.

Після кіносеансу ми вирушили на каву. За іронією долі найближчою до кінотеатру забігайлівкою був бар де я востаннє так напився. Замовивши пляшку недорогого вина, свіжоспечену піцу й дві чашки гарячого ароматного напою. Випили по келиху виноградного алкоголю, посмакували піцою й несподівано розговорилися.

Бесіда наша здається була ні про що, та вона принесла видиме задоволення й полегшення мені. Я не став надокучати Наталці своїми проблемами та негараздами. Вона не вважала за потрібним розказувати, що у неї накипіло на душі. Ми просто розмовляли про різні дрібнички, розказували анекдоті, жартували, згадували смішні історії зі свого життя. Просто спілкувалися наче давні добрі і близькі друзі.

   Десь коло півночі наше своєрідне «побачення» підійшло до завершення. Я відвів Натку до її будинку, проте відпускати її не хотілося. Вдома на мене чекала тужлива самота, пуста, холодна квартира, та думки про нерозважливу витівку мого нетямущого сина. А з цією жінкою мені було якось на диво легко, затишно й приємно. Однак стояти біля під’їзду цілу ніч було немислимо тож взявши Наталку за руку стиха проказав:

– Мабуть час прощатися.

– Так, мені завтра зранку на роботу, – так само тихо відповіла жінка.

– Було приємно провести з тобою цей вечір, – мовив я і несподівано для себе запропонував. – Може ще колись зустрінемося.

– Давай.

– На жаль цими вихідними буду мати справи, але ми здзвонимося.

– Гаразд. Я на вихідні теж буду зайнята.

Після цих слів Натка стала навшпиньки і поцілувала мене. Трапилося це так швидко та несподівано, що я просто отетерів. Перші миттєвості оторопіло стояв непорушно, а потім ніжно пригорнув жінку до себе, й жадібно впився своїми губами в її м’які вуста. Вони у Наталки були такими соковитими, гарячими з виноградно-кавовим присмаком. Її руки, як це було на лісових танцях, в’юном обвилися навколо моєї шиї. Я лагідно запестив своїми долонями тендітні жіночі плечі, куйовдив пальцями її каштаново-руде волосся.

Скільки тривав цей поцілунок в реальному часі я не знаю. Знаю лише, що для мене він зайняв здавалося цілу вічність. Коли наші губи врешті-решт роз’єдналися, Натка сором’язливо опустивши погляд побажала мені доброї ночі і швидко шмигнула в свій під’їзд. А я повернувся додому в такому дражливо-хвилюючому сум’яті, якого вже давно не відчував. Було таке відчуття, наче я, якимось казковим чином, повернувся в минуле, і знову став недосвідченим та наївним хлопчаком, який вперше в своєму житті поцілувався з дівчиною.