Післямова

- Катю, ти скоро? - в двері постукала схвильована Маша.

Ще б їй не хвилюватися! Я вже півгодини сиджу в туалеті, перечікуючи несподіваний біль у величезному животі. Уф! Сподіваюся, це хибні потуги, бо зірвати своє довгоочікуване ідеальне весілля пологами, я не готова. Тим більше, зі слів лікаря, у мене ще два тижні в запасі. Встигну і заміж вискочити, і на відпочинок з'їздити. Все за планом!

Видихнувши і поправивши зачіску, майже легкою ходою випурхнула в коридор. Із Громовим домовилися зустрітися на місці. Я, як справжня принцеса, «впурхну» до його обіймів по всипаному трояндовими пелюстками шляху. А навколо море квітів, птахи співають та рідні обличчя з теплими посмішками. Чим не казка?

Розписатися вирішили в одному із найкращих заміських ресторанів. Там же й відсвяткуємо. Зручно!

- У тебе все гаразд? - схвильовано оглянула мене подруга.

- Все чудово! Поквапимось?

Ух, як ми поспішали! Тягнучий біль час від часу нагадувала про себе, проте я сміливо тримала обличчя. Інакше Маша плюне на все і негайно відвезе мене до лікарні. А я не можу! Я стільки сил вгробила у цю підготовку! І взагалі, моя дитина має народитися у шлюбі!

Що ж, завдяки своєму впертому характеру та завзятості, я зараз семимильними кроками поспішаю у світле майбутнє. Хтось скаже, це кінець! Ні, це лише початок нової, прекрасної історії! Історії, в якій ніколи не буде кінця, бо кохання не закінчується! Вона переродиться у наших дітях, підтримуватиме їх усе життя і знову переродиться. Кохання вічне, як і наші почуття!..

Ну, ось і він, шлях, всипаний трояндами, грає приємна музика, попереду крокує моя єдина подруга, вона ж подружка нареченої, а за нею плетусь і я. Чому плетусь? Тому що біль посилився і турбує вже через кожні хвилин десять. Здається, я помилилася, і це не хибні потуги! Варто поспішити, але… і ще раз але!.. Ноги не йдуть!

Глибоко дихаючи і напружено посміхаючись здивованим гостям, я молилася Богу, аби малюк ще хоч трохи зачекав. Не можна нам у пологовий будинок, поки я не Громова! От не можна і все тут!

Прискорила крок, підштовхуючи в спину здивовану подругу. А там, попереду, радісно посміхаючись, з повним обожнювання поглядом, чекає Олег! Любий, якби ж я тільки могла, я б ластівкою до тебе летіла. Але тут твій лелека раптом вирішив принести в наше життя нового члена сім'ї. І, мабуть, йому дуже вже не терпиться!

Це було, наче клацання! Мені залишалося якихось кілька кроків до заповітної мети, коли всередині, наче кулька лопнула. По ногах побігла тепла рідина, розбиваючи всі мої мрії та сподівання в друзки.

- От чорт! - вилаялася на весь зал, змушуючи витягнутися в подиві обличчя оточуючих. Не встигла!

Підхопивши поділ сукні, і, відчуваючи, як різко потягло низ живота, буквально побігла до Громова.

- Папери! - репетувала, як різана, налітаючи на нареченого. – Швидко папери!

- Катю, що трапилося? – гальмував мій коханий, поки тітонька середнього віку плескала величезними, як у сови, круглими очима і не поспішала виконувати мій наказ.

- А ти не бачиш? - зіронізувала, вказуючи на мокру пляму позаду. – Я народжую! Олеже, або ми негайно підписуємо папери, і я в пологовий будинок поїду Громовою, або ж народжу прямо тут і, як Галушко, повернуся до батьків! Разом з дитиною!

Смикнувшись наче від ляпасу, чоловік голосно чортихнувся, підхопив на руки моє тільце, що вже завалюється в спазмі і, вихопивши журнал реєстрації з рук шокованої дами, черконув розписи за нас двох.

- Свідоцтво пізніше заберу! - рикнув на ходу. - Машо, викликай швидку, нехай виїжджають нам на зустріч. Дене, ти за кермом!

Полегшено видихнувши, розслабилася у надійних обіймах коханого тепер уже чоловіка. Люблю, коли він такий, рішучий та надійний.

- Чому ти раніше не сказала? - буркнув Олег, посадивши мене в машину.

- Ти ж чекав на мене! Хіба я могла не прийти?

- Божевільна! – голосно розсміявся Громов. – Моя неймовірна та неповторна божевільна!

Добігла до завершення нова історія. Мені радісно від того, але й трохи сумно. Було цікаво працювати з такими трішки шаленими героями. Сподіваюся, і вам, любі читачі, також сподобалося. Дякую усім, хто залишався з нами до кінця, підтримував вподобайками та коментарями! Це дуже важливо для мене!

Підписуйтеся на сторінку, зберігайте книгу у бібліотеку, щоб не загубити. А у мене незабаром обов’язково будуть нові історій!

Від усього серця, з повагою, ваш Автор!