16.

Ага! «Подовжив повідець»! Та так, що вже місяць її не бачив. То роботи навалилося, то сусіди квартиру затопили… А коли нарешті зміг вирватися з безодні буденних турбот, спостерігач, якого Громов приставив до Катерини, повідомив, що дівчина почала регулярно відвідувати жіночу консультацію. За невелику винагороду Олег дізнався й те, що вразило його до глибини душі: Катя вагітна! І що тепер? Чи погодиться вона піти від нареченого? Чи погодиться довіритися йому в такому пікантному стані? А головне, чи готовий він прийняти чужу дитину?

Декілька безсонних ночей і Громов зрозумів: зможе! Він готовий на все, аби ця жінка була поруч з ним, аби щоранку бачити її усмішку, аби чути її лагідний голос. А дитина? Що ж, як то кажуть, батько не той, хто народив, а той, хто виростив. Він любитиме малюка, як власного, тому, що це її дитина!

Зібравшись з духом, Олег поставив перед фактом задоволеного Антонова, який ні на мить не дорікнув своєму кращому другові хоч у чомусь, завів мотор і стрімголов помчався у знайомому напрямку. На робочому місці пишна жінка, Алевтина Степанівна, здивовано повідомила про місцезнаходження Галушко. Взагалі то, вона єдина, хто знав про вагітність співробітниці. Незважаючи на вік, секретар володіла дивовижними спостережливістю та здогадливістю.

Як і обіцяла Алевтина Степанівна, Катю Олег зустрів біля виходу з клініки. Серце на мить зупинилося, аби за мить зірватися з місця у стрімкий галоп. Вона невловимо змінилася, стала ще прекраснішою. А погляд… трохи розсіяний, він випромінював магічну силу, ніби володіючи таємними знаннями всього світу. Задихнувшись від почуттів, чоловік не зміг навіть ворухнутися, поки Галушко сама не влетіла в його груди. Більше відтягувати неминуче не можна було. Пора діяти!

- Нам потрібно поговорити! - заявив, не відриваючи погляду від її здивованих очей. Руки тремтіли, а горло стискало спазмом від хвилювання, але відступати він не збирався! - Катю, я хочу, щоб ти повернулася!

Нервово посміхнувшись, жінка відклала відкрите меню.

- Олеже Володимировичу, боюся, зараз я вже не в змозі виконувати ваші вказівки... з повною віддачею, - відвівши очі, вона несвідомо відсунулась, змушуючи Громова смикнутися слідом. – Я зараз не в тому становищі, щоб дозволити собі напружений графік, зайві хвилювання та нерегулярне харчування…

- Я знаю! - видихнув чоловік, намагаючись втримати ошелешений погляд Катерини.

- Що?

- Я знаю, що ти вагітна! І я не проти!.. Я готовий прийняти тебе разом з малюком, байдуже, хто його батько. Головне, аби ти погодилася… - словесна діарея ніяк не припинялася, а Катя блідла з кожним почутим словом. – Я згоден забезпечувати вас всім необхідним. Квартира велика... Проте, якщо захочеш, куплю іншу або ж взагалі, будинок! Я навіть дозволю їм бачитися... час від часу... Катю, я дам тобі все, тільки повернися!

- Олеже, я тебе не розумію, - відсунувши стілець, Галушко вже зібралася підвестися, щоб якнайшвидше втекти, від трохи божевільного погляду знайомого незнайомця. - І ти мене лякаєш, якщо чесно!

Тіло рухалося без контролю голови, кероване лише сильними почуттями. Схопившись, Громов упав перед, шокованою до не можливості, жінкою на коліна, і схопивши її за крижані долоні заглянув у величезні очі.

- Я кохаю тебе, Катю! - прошепотів онімілими губами. - Божеволію! Не сплю, не їм, на роботі все з рук валиться... А як уявлю тебе в обіймах цього... Глі-іба, готовий розірвати його на дрібні частини, аби ніхто інший не смів до тебе торкатися! Ти повністю заволоділа моїми думками та моїм серцем! Я готовий на все, аби повернути тебе до своєї квартири, аби бачити твою посмішку щоранку, аби готувати разом з тобою на нашій кухні! Я кохаю тебе, Катерино Галушко! І якщо ти проженеш мене зараз, я помру! Мила, кохана, єдина, повернися до мене!

По блідих щоках Каті градом котилися величезні сльозинки, зрошуючи їх зчеплені в замок пальці. Схлипнувши, жінка тепло посміхнулась і прошепотіла те, що обухом звалилося на зранене очікуванням серце Громова.

- Сподіваюся, ти готовий до гори пелюшок, голодних криків і безсонних ночей? Тому що ухилятися від своїх обов'язків, я тобі не дозволю!