4.

Ранок видався вітряним, а італійці не такими вже й пунктуальними. Ще й англійською розмовляли не всі. Довелося пояснюватися за допомогою підручних та підніжних засобів. Загалом, було весело! Добре, хоч намет встановити вдалося. Величезний, білий, він вмістив увесь жіночий персонал агентства, міні-салон краси та всю необхідну апаратуру операторів. Про це, на щастя, подбав Олег. Зізнатися чесно, мені вилетіло з голови, що було б добре зняти улюблену подругу на згадку!

- Я можу вам чимось допомогти? - запитав знайомий голос, поки я розбирала коробки з весільною сукнею Маші та іншими необхідними прибамбасами. Громов, розумниця, постарався на славу.

- Валерія! – щиро зраділа появі Машиної мачухи. – Хочете поглянути на весільну сукню?

І не важливо, скільки тобі років, заміжня ти чи ні, дівчатка, вони завжди такі дівчатка! Захват від того, що ти тільки споглядаєш і торкаєшся цієї пишності, поглинає нас з головою! Біле, розкішне, з дорогим мереживом, воно просто сліпило очі. Ідеальне! Я теж таке хочу-у!!!

- А це кому? - захоплено зітхнула жінка, виймаючи з невеликої коробки ЙОГО.

Сукня-футляр, кольору кави з молоком, з глибоким V-подібним декольте, прихована під розшитим блискітками мереживом, з довгими мереживними рукавами. Воно притягувало погляд, гіпнотизувало і змушувало забути, як дихати.

- Н-мабуть, для Марічки... переодягтися... - промимрила безладно, а в самої вже руки свербіли до нього доторкнутися. Боже, це ж мрія, а не сукня!

- Сумніваюся, - посміхнулася жінка, помітивши мою слину, що вже стікала по бороді. Аби лишень не захлинутися! – Воно буде їй мале.

- Тоді для кого? - ось тут уже я зависла по іншому. Щось ти, Катю, зовсім отупіла в цій Італії!

- Ну, не для мене, так точно! - веселилася Валерія, простягаючи мені цей шедевр швейної справи. - Приміряй! Думаю, це для тебе купували. Тут і взуття є…

А-а-а! Мій сюрприз! Мені ніколи у житті ще не робили таких подарунків! Ні, Гліб звичайно ж дарує іноді квіти, коли я нагадаю, якісь ґаджети на день народження, а минулого літа ми навіть з'їздили до моря на три дні. Але так, щоб лише мені… Щоб подумати про мене, як про жінку, ще ніколи! Іноді мені здається, що я щось на зразок самостійної програми, створеної спеціально, аби спростити мирське життя Гліба. Ні, я не скаржусь! Просто… адже це так важливо почуватися жіночною, красивою, коханою! Іноді дуже хочеться, щоб тобою захоплювалися, а не згадували про тебе по дорозі в туалет, коли випадково натикалися в коридорі. Що вдієш? Це все заради нашого світлого майбутнього…

Так! Геть смуток, сьогодні я веселитимуся! І так, приймати такі подарунки від чужого чоловіка не пристойно, але це лише один раз! Тим більше, Громов мені винен. Якби не я, його друг зараз не одружувався б з моєю найкращою подругою!

Загалом, одяглася, полюбувалася (сіло ідеально) і побігла дякувати! З трохи панікуючою подругою впораються співробітниці агентства.

***

Амазонка глянула на нього своїми величезними очима, здивувалася, помітивши підбите око, і попрямувала до нього. Серце калатало в грудях, наче шалене! Дихання сперло, проковтнути грудку в горлі не виходило. Хотів би не дивитися, та очі самі не заплющувалися. Вона була ідеальною!.. Ідеальною, та не його! Всередині щось боляче стислося, віддаючи гіркотою. Невже й справді влип?

- Машу вже переодягають, - радісно посміхнулася Катерина, переводячи здивований погляд із зблідлого Олега на усміхненого Дениса. – Настав час займати свої місця.

- Піду, попереджу гостей, - позадкував Антонов.

- Тобі личить, - важко проковтнув Громов.

- Дякую, - розквітла дівчина, пригладивши руками і без того ідеальний силует. – Ти не повинен був…

- Мені було приємно, - прохрипів чоловік. – Якщо ти не проти, можу я розраховувати… Ти погодишся побути сьогодні моєю компанією?

Прихована надія впереміш із тривогою розривали його емоційний діапазон. Це ж треба так: ще ніколи в житті чоловік не відчував стільки протилежних почуттів одночасно! Він ніби прозріле щеня, котре вперше побачило такий яскравий, різноманітний світ. Хотілося летіти вперед, назустріч вітру… Та от біда, лапи ще не зміцніли, плутаються! Так і Громов не знав, за яку емоцію вхопитись, аби відчути себе впевненіше…

- Буде весело! - світло посміхнулася Катя, приймаючи запропонований лікоть.

Весело, не те слово! Молодих одружили, привітали та вирушили святкувати до готелю, в якому вони оселилися. Для такого заходу, Денис зняв величезну терасу, з якої відкривався чудовий краєвид на море. Музика, танці, легкі алкогольні напої… Катя посміхалася та жартувала, повністю розслабившись у компанії Олега. Вона здавалася недосяжним метеликом, що всього на мить присів до нього на долоню: така ж яскрава і невагома.

Він втратив голову! Весь світ зник, залишаючи лише цих двох та їхні почуття, емоції, бажання.

- Катюшо, - запитав чоловік вже трохи захмелілу дівчину, - що скажеш, якщо я переведу тебе в головний офіс на роботу?

- Навіщо? – здивувалася Галушко, кумедно обпершись ліктями на стіл.

- Щоб не втрачати такі гідні кадри, - посміхнувся Олег, милуючись золотими розтріпаними локонами. - Будеш моїм особистим помічником? Я мав достатньо можливостей оцінити твої організаційні здібності. Зізнаюся чесно, це найвищий пілотаж! Не можна, щоб такі кадри десь пропадали на периферії.