Глава 21.Коли правда виходить назовні

Мейсон

Я сидів в офісі в кабінеті і прокручував все, що почув від Михайла. Мій батько дружив з ним, а потім зрадив. Ну, це якщо йому вірити. Але, як він сказав, все так і було. Я викликав до себе секретарку.

— Так, містере Рейвенхолт, ви викликали?

— Так. Дай мені всі документи мого батька, все, що він робив з бізнесом, і коли зайняв місце дона — якого числа і місяця.

Я говорив рівно, спокійно. Вона подивилась на мене, потім кивнула.

Я зайшов у камери на телефоні, щоб подивитись, що робить Ангел. Вона стояла біля плити і щось собі наспівувала. Була вдягнута в повсякденний одяг і з гулькою на голові. Така красива і така жива. Я зустрічав дуже багато жінок, але всі вони були як запрограмовані: гроші і гроші. А Ангел ніколи від мене нічого не вимагала, завжди є собою, показує характер, сперечається, і це мені подобається в ній найбільше.

Я дивився на неї і ніяк не міг збагнути, чому саме вона, але… нікого поряд, крім неї, я і уявити не міг.

Я дивився на Ангела, а потім згадав, що хотів подзвонити Ентоні. Я зателефонував.

— Привіт, — почувся веселий голос друга.

— Привіт. Мені потрібно, щоб ти дізнався всю інформацію про мою тітку Лізу: ким була, з ким зустрічалась, вороги — все повністю, всю її інформацію.

— Добре. Але навіщо? Якщо ти не в курсі, то твоєї тітки в живих немає. Вона в 18 померла. Кажуть, вбили.

— Я знаю, що її немає. Але мені треба знати, хто її вбив. Все треба знати.

Я почув у слухавці його видих.

— Добре, знайду про неї всю інфу.

— Але про це не повинен ніхто знати, окей? — запитав я його.

— Окей, — коротко відповів він.

Я почув, як його гукає Ліза і як плаче його син.

— Добре, я піду, все скину.

— Добре.

Я поклав телефон на стіл та почав переглядати документи, які мені щойно принесла секретар.

Відкривши сторінку, я побачив фото батька. Давно його не бачив. У мене в будинку не було його фотографій, бо він не був тим батьком, який мав би місце в моєму серці. Все, що він вмів, — це зраджувати матері та жорстоко мене виховувати, не приділяючи мені уваги.

Я почав читати далі і побачив, що спочатку тато був просто мафіозником, а потім і став доном. Тобто все, що говорив Міша, було правдою. І тато дійсно колись з ним дружив, а потім зрадив. Ось так просто

Яким же покидьком він був, що свого ж друга зрадив. Хоча, якщо він мені про нього не розповів, то дійсно не рахував своїм другом.

Вивчивши його документи, я отримав повідомлення від Ентоні.

В повідомленні було:

«Ось вся інфа про неї»

Я відкрив файл і побачив дівчину — дуже гарну дівчину з темним волоссям і карими очима. І посмішка в неї була гарна. Вона була життєрадісною — це було видно по її очах, в яких був вогник.

Мій погляд впав на вирізку з газети, яка була вставлена в файл як фото.

«Сьогодні вночі о 12 годині було вбито Лізу Рейвенхолт, сестру відомого бізнесмена Ніколаса Рейвенхолта. Померла через вистріл у скроню. Ніколос відмовився коментувати те, що сталося. Дата смерті — 12.12.»

Тобто померла вона від вистрілу в скроню. Тобто хтось її вбив. І, як сказав Міша, її вбив головний в банку «Рівновага», який вони грабували, за те, що вона відмовила йому. А потім Мішу забрали за грати, і батько посів його місце.

Я почав читати далі.

«Ліза Рейвенхолт була 18-річною дівчиною, яку вбили прямо біля кафе. Кажуть, до неї підійшов хлопець, на вигляд років 20, спортивний і високий, і щось почав їй говорити. Потім вони почали кричати. Потім він взяв її за руку і завів за вугол. Почувся вистріл, і хлопець втік. Лиця не було видно, оскільки хлопець був у масці.»

Тобто він її застрелив і втік, прямо як Мій батько і Міша коли вбив мою матір. Видно, що вони стоять один одного.

Як сказав Міша, вони не встигли пограбувати банк, оскільки приїхала поліція. І якщо це було 19 років тому, то вбивці зараз десь 38, хоча може бути і більше.

І тепер мені зрозуміло: щоб зрозуміти всю картину і чому насправді вбили мою тітку, треба знайти того, хто її вбив.

Я написав Ентоні повідомлення:

«Знайди мені інформацію про банк "Рівновага". Всю, яка є. Хто там працює та головне — хто керує цим всім.»

Відправивши повідомлення, мені написала Ангел.

Ангел: привіт, хотіла сказати, що сьогодні їду до Каріни на ночівлю ❤️

Я посміхнувся і відповів.

Мейсон: звичайно, Ангеле. Відпочивай, але будьте обережні.

Ангел: обов’язково. Вечерю я приготувала, тобі тільки розігріти. Але обов’язково поїж.

Я не стримав смішок. Прямо уявив, як вона мені наказує. Вона за мене переживає, коли вже багато років ніхто цього не робив. З її появою в моєму темному житті з’явилися фарби.

Мейсон: обов’язково поїм, не переживай. Ви теж не дуже пийте.