Розділ 6

Як цікаво! Виявляється, навіть у немагічному світі може проявлятися магія. Хоч і незначною мірою, вряди-годи, а втім, вона там є! Потрібно буде зважати на це у своїй роботі та серйозніше ставитися до таких світів.

– Міло, даруй, я тебе перебив. Продовжуй, будь ласка. Що ж запропонував цей оракул?

– Утекти в інший світ і в такий спосіб змінити свою долю. Але не просто втекти, а помінятися з якоюсь дівчиною тілами, зайняти її місце та прожити замість неї життя, – криво посміхнувшись, зітхнула чужосвітянка й додала із сумом у голосі: – Моє життя.

Я промовчав. А що можна сказати людині, яка втратила сім'ю, домівку і навіть свій світ через чиюсь примху або, найвірогідніше, підступний задум? Що все буде добре? Але хіба можна таке напевне стверджувати? Хто знає, що саме мали на меті зловмисники і яку роль у всьому цьому відвели Мілі. Я піднявся, обійшов крісло дружини та, обійнявши її зі спини, прошепотів на вушко:

– Зате я зустрів тебе! І неймовірно цьому радий, – дівчина, поклавши свої долоні на мої руки, стисла їх на знак вдячності. – Віддавна в нашому світі закляття для обміну душ суворо заборонене і ми вважали його навіки втраченим, до того ж Мілена не мала сил, достатніх для проведення такого складного ритуалу. А отже, його здійснив хтось інший. Оракул не говорив про це?

– Наскільки пам'ятаю, ні, але повторюся: я не впевнена, що згадала все. Власне, сам обмін і те, що сталося безпосередньо перед ним, геть-чисто не пам'ятаю. Мої спогади обриваються в той момент, коли я переступила поріг храму. Пригадую, що оракул дав записаний на пергаменті текст заклинання, звелів його визубрити та вимовити під час обряду. Але що саме там було написано, я, на жаль, не пам'ятаю.

– І Мара все це знала?

– Так, вона була під час розмови з оракулом. А згодом, коли Мілена засумнівалася була в правильності такого вчинку, усіляко її переконувала, що це єдиний шлях порятунку і лише так вона може уникнути страшного майбутнього. А ще переповідала плітки, нібито ти тільки вдаєш нормального, а насправді жорстокий і мстивий тип, який здатен завиграшки позбутися небажаної дружини.

Міла замовкла, щось обмірковуючи або згадуючи, а я не квапив її: зараз важлива кожна деталь, кожен факт, який дівчина зможе витягти з глибин підсвідомості. Усе це якось надто підозріло, і наступні її слова тільки підтвердили мої побоювання.

– До речі, служниця не лише Мілену налаштовувала проти тебе. Якщо проаналізувати її поведінку, то Мара чудово зрозуміла, що обмін таки відбувся, але при цьому продовжувала говорити всіляку гидоту, сіючи вже в моїй голові страх перед тобою. Схоже, у такий спосіб дівчина намагалася запобігти нашому зближенню. Навіщо їй це?

Я замислився, прокручуючи в голові отриману інформацію. А й справді, з якого дива налаштовувати чужосвітянку проти чоловіка, якщо було б набагато логічніше, навпаки, заспокоїти її, допомогти адаптуватися, щоб не викрили брехні? А ще простіше – звільнитися та й кінці у воду! Отже, це ще одна ланка не відомого й не зрозумілого поки що ланцюга. Яка ж кінцева мета цих хитросплетінь?

– Тому ти розіграла ту виставу у ванні? – усміхнувся, згадавши, наскільки розлючений вигляд мала моя дружина, коли я ввірвався до неї під час купання. Зате який спокусливий! Я це теж устиг оцінити. Уся в піні, із розкуйовдженим волоссям, так і вабила... Ех, коли б не ця служниця-зараза! Те, що я втратив у ту мить нагоду насолодитися неймовірно ласим шматочком, теж зарахую до списку її гріхів, навіть якщо про такий інтимний момент ніхто й не дізнається. Вона за все відповість!

– Саме так, – посміхнулася і собі Міла. – Я подумала, що нам потрібно за нею простежити і, вдавши, що її старання не були марними, з'ясувати, що буде далі.

Обійшовши крісло, сів навпочіпки біля ніг візитерки-авантюристки й, здивовано піднявши брови, уважно подивився їй у вічі:

– Нам? 

– Звичайно! Ти ж не збираєшся заарештувати її прямо зараз? Це було б нерозумно! Треба вигадати, як вивести Мару на чисту воду.

Я чудово розумів, що дружина має рацію, але так не хотілося наражати її на небезпеку! З іншого боку, якщо не розплутати цього клубка, а лише налякати дрібних виконавців і в такий спосіб обірвати одну-єдину ниточку, то хто його зна, що може статися в майбутньому.

– Гаразд! Ти поводитимешся так, буцімто нічого не знаєш і навіть ні про що не здогадуєшся, натомість я спробую насамперед відшукати оракула. Можливо, ми з тобою занадто підозрілі й у нас вельми бурхлива уява, а все набагато простіше? Із якоїсь причини Мара ненавидить мене й вважає справжнісіньким злом для своєї пані і саме тому підбурює тебе – щоб елементарно напаскудити й ускладнити мені життя.

Міла скептично посміхнулася:

– Ти хоч сам у це віриш?

Звісно, що ні. Це було б занадто легко. Тому просто промовчав, зітхнув і міцніше стиснув її долоні у своїх.

– А знаєш, – задумливо протягнула Міла, – ця мерзотниця не раз повторювала, що гідна довіри й залюбки вислухає про всі мої гризоти. Чи, можливо, так Мара намагається наштовхнути на думку довіритися їй та зізнатися, ким я є насправді? Я ж і справді вже думала про це. Вона, напевно, переконана, що я нічого не пам'ятаю, адже інакше в усіх цих хитрощах не було б жодного сенсу.

– Що ти маєш на увазі? – не відразу зрозумів, до чого хилить Міла.

– А те, що служниця хоче, аби я відкрилася їй і розповіла про своє потраплянство, про те, що насправді з іншого світу. Їй це навіщось потрібно, але чому?

А й справді! У цьому припущенні було раціональне зерно. Розумна дівчинка!

– Можливо. Тоді це пояснює, чому вона не спробувала звільнитися або втекти, коли зрозуміла, що обмін удався.

– Отже, цій брехливій лицемірці треба дати те, чого вона так домагається! – упевнено вигукнула Міла, і в її очах блиснув вогник азарту. – Я їй підіграю та розповім свою таємницю. Подивимося, що буде далі.

Ого! А мені дісталася не лише красива та розумна дружина, а й хоробра, рішуча. Вибухова суміш, хіба ні?!