Ми закінчили школу. Випускний. Плаття, яке я ледь не порвала, намагаючись добігти до нього в натовпі. Марк був у костюмі, в якому виглядав трохи незграбно, але для мене він був найкрасивішою людиною у світі.
Ми стояли там, дивлячись на вогні нашого міста, і я розуміла — це лише початок. Ми не обіцяли один одному вічність, бо ми обоє знали, що життя мінливе. Ми просто пообіцяли не втрачати один одного в цьому хаосі.
— Ну що, — запитав він, беручи мене за руку. — Доросле життя?
— Тільки якщо ти пообіцяєш не діяти за планом, — відповіла я.
Я зрозуміла, що моя книга не про закони чи правила. Вона про те, що кохання — це єдина помилка, яку варто робити знову і знову. Ми не феї, ми не герої казок. Ми просто двоє підлітків, які навчилися бути собою, коли вони поруч.
І це найкращий фінал, який я могла собі уявити.
Кінець
#648 в Молодіжна проза
#150 в Підліткова проза
#5689 в Любовні романи
#239 в Романтична комедія
підліткове, підлітки та кохання, підліткові та юнацькі переживання
Відредаговано: 02.07.2026