11

  Дамір виглядав напрочуд спокійним та стриманим, хоча емоції всередині нього кипіли, немов вода у чайнику. Але він ніколи б не став успішним бізнесменом, якби не був здатен опанувати власні слабкощі.

  Тим часом детектив розкладав перед ним фотознімки  і продовжував звітувати:

  _  В процесі стеження, об’єкт неодноразово був помічений мною у компанії цього рудого бороданя.  Його звуть Торенко В’ячеслав Ігоревич і донедавна він працював головним оперуповноваженим у поліції міста Дніпра. Нещодавно перевівся до Запоріжжя. Але, що цікаво, працює зараз у відділі комунікації. Схоже, бідака серйозно накосячив. Щоб від опера до папірців… Але причина цього мені невідома. Якщо треба, буду копати глибше.

  _ Поки що у цьому немає потреби. _ Крижаним голосом відповів бізнесмен. _ Якщо така з’явиться, я повідомлю Вам про це, Вікторе. І, будь ласка, не називайте Інгу об’єктом.

  _ Авжеж, як скажете. _ Неконфліктно погодився детектив.

  Ох, у цьому житті йому доводилося працювати з птахами ще й не такого політу! Але всі вони були зліплені із одного тіста: пихаті, зверхні, закомплексовані товстосуми, які ніколи не довіряли власним жінкам і мали рацію. В глибині душі Віктор зневажав їх. Але саме такі щедро оплачували його нескромні гонорари. Тож доводилося терпіти ці примхи клієнтів. Він дуже радів, коли виявляв факт зради. І йому подобалося повідомляти про це замовника. Був у цьому свій лоск: спостерігати процес перевтілення  від владного тирана до оленя звичайного. Ба більше, ше й отримувати за це чималенькі грошенята! Краса! От заради саме таких моментів чоловік був ладен терпіти снобізм, вказівки і інколи навіть відверте хамство.

  _ І що у неї з тим лисим дідьком, детективе? _ Все ж таки не втримався від запитань Дамір.

  «О, ти вже закипаєш настільки, що зараз аж дим  з дупи піде!»  – Подумки зловтішався Віктор. – «Ох, як би мені хотілося морально рознести тебе вщент гаряченькими подробицями! Але, нажаль, поки що немає чим… Втім, це лише питання часу».

  _ Те, що Ви бачите на фото. _ Дружні, теплі стосунки, зустрічі, спілкування, спільне дозвілля у кав’ярнях, кіно, музеях. Обійми. Нічого кримінального.

  _ І що вони жодного разу не залишалися наодинці? Не їхали до готелю? Додому до Інги чи до цього рудого пса?

  «Ахах, нервуй-нервуй, старий клятий імпотенте!»  – ревнощі Даміра неабияк підіймали настрій детективові.

  _ Жодного. І ще я навів довідки, ці двоє колись навчалися разом у школі.

  «О, тобто вони однокласники! Може то перше шкільне кохання?» _ Подумки здивувався бізнесмен, але вголос нічого не промовив.

  _ То що, ми продовжуємо стежити за об’єктом? Вибачте, за Інгою. _ Одразу ж виправився Віктор.

  Дамірові сподобалася така улесливість. Він любив, коли його зауваження брали до уваги з першого ж разу.

  _ Авжеж, працюйте, Вікторе. Сьогодні ввечері на Ваш рахунок буде переведена подвійна премія за вже виконану роботу.

  _ Дякую. _ Із почуттям гідності відповів детектив.

***

  _ Ні. Ні. І ще разі ні. Ви взагалі при своєму розумі, Вероніко? _ Вирячила на неї очі Інга. _ Я ніколи не погоджуся на це!

  _ Будь ласка, благаю Вас! Ви маєте зрозуміти мене! Хоча Вам важко це, бо Ви не маєте власних дітей…

  _ О тільки не потрібно маніпулювати материнськими почуттями! Ви хоч трішки усвідомлюєте своїми мізками, що пропонуєте мені? Я не хочу бути причетною до викрадення дитини. Це стаття.  _ Крізь зуби прошипіла вона

  _ Коли дитина знаходиться разом зі своєю мамою – це не викрадення! _ Заперечила жінка, у погляді якої читалося щось шалене.  

  Розширені зіниці, нездоровий блиск та ентузіазм. Вперше від моменту їх зустрічі Інга все ж таки допустила можливість того, що колишня дружина Даміра дійсно вживала заборонені речовини. Або навіть вживає й зараз.

  _ Я не хочу бити по болючому місцю. _  Перепросила танцівниця. _ Але нагадаю Вам, що наразі Ви позбавлені батьківських прав, а вихованням Ксенії повністю займається її тато.

  _ О, це справжній звір, виродок, а не людина!

  _ Ви згущуєте фарби. _ Скривилася Інга.

  _ Ви просто погано знаєте його!

  _ Навіть якщо і так. Я не дозволю Вам зірватися із дівчинкою у невідомому напрямку. _ Після паузи твердо відповіла брюнетка. _ Я і так пішла на страшенний ризик, коли згодилася влаштовувати вам таємні зустрічі з донькою. На більше навіть не розраховуйте. А якщо будете тиснути на мене, обіцяю Вам, що втратите навіть цю можливість…

  _ Ні, ні, будь ласка, тільки не це! Не забирайте у мене можливість бачити мою найріднішу крихітку хоча б зрідка!

  Інга Тарасова взяла Вероніку за руку і спробувала її заспокоїти:

  _ Я зовсім не збиралася цього робити. Але і Ви, будь ласка, не переходьте дозволені межі.

  _ Я дуже вдячна Вам за все, дорога Інго… Безмежно. Навіть не знаю, що б робила, якби не Ви… Певно взагалі б не бачила як зростає моя власна дитина. Але прошу Вас лише про одне, будьте обережні з Даміром. Як жінка, і як його колишня дружина, я знаю що він вміє скласти потрібне враження, затьмарити розум, показати небо в діамантах! Але повірте, просто повірте мені: це дуже жорстока, безпринципна, небезпечна та підла людина. В цьому я переконалася на власній шкурі. І не побажала б цього навіть ворогу.