8

  Перший робочий день промайнув напрочуд швидко і спокійно. Після знайомства, яке склалося доволі наелектризованим та конфліктним, Тор тримався поряд із Аліною стримано. Слухав і виконував її вказівки без сарказму та недоречних коментарів. І напруга, яка спочатку трималася між ними, поступово пішла на спад. Звісно, під кінець дня вони не стали друзями, але в їхніх поглядах та фразах було вже більше доброзичливості та привітності.

  _ Ну що ви тут, не покусали одне одного? _ Посміхнувся Руслан, який заглянув до кабінету.

  _ У нас все ок! _ Посміхнулася у відповідь дівчина.

  _ Ну що, Славко, давай підкину тебе додому? _ Запропонував слідчий.

  _ Дякую, друже! Не відмовлюся.

  Дорогою Яровський запросив товариша не вечерю.

  _ Не хочу зловживати вашою гостинністю. _ Зізнався Тор.

  _ Не переймайся. Сьогодні ще повечеряєш у нас, а вже завтра перейдеш на свої холостяцькі омлети та стейки.

  _ Білок – це ж добре! _ Зауважив Торенко, який слідкував не лише за своїми тренуваннями, а й харчуванням.

  А ось повноцінна родина вечеря виявилася ще кращою! В’ячеслав знову поласував смачною домашньою їжею і відпочив душею у теплому дружньому спілкуванні.

  _ Як тобі твоя нова берлога? _ Поцікавилася Настя.

  _ Може бути. Тільки ось мого домашнього тренажерного залу трішки не вистачає. Але то не проблема. Пошукаю якусь тренажерку поблизу.

  _ Шукати нічого не потрібно! _ Запевнила його дружина Руслана. _ Моя найкраща подруга Ксанка разом зі своїм чоловіком Дмитром мають власний тренажерний зал (історію знайомства та кохання Ксани і Дмитра читай у романі «Встигнути до 30»). Вони повністю орендують один із поверхів у великому бізнес-центрі. Зараз я зателефоную їм на рахунок  тебе. Зможеш займатися безкоштовно!

  _ Ну, дякую тобі, Настю! Не те, щоб я був неплатоспроможним. Але завжди приємно, коли волею випадку трапляються такі бонуси!

  _ Отож! Гадаю, ви й з Дмитром добре потоваришуєте. Він теж зациклений на темі ідеальної фізичної форми. Вам буде про що поговорити.

  _ Авжеж! Однодумці завжди знаходять спільну мову! _ Погодився чоловік.

***

  Вже з наступного дня, увечері після роботи, Тор пішов до тренажерного залу, де познайомився і потоваришував із його власником Дмитром. Його новий знайомий дійсно перебував у чудовій фізичній формі. Та й його дружина Ксана була йому гідною парою. Вона у всьому підтримувала захоплення свого чоловіка. Тренування у житті В’ячеслава знову стали щоденними та невід’ємними.

  А ось у вихідні дні він любив приїздити до тренажерного залу з самого ранку, аби потренуватися ще довше та інтенсивніше. І ця субота також не стала виключенням. Коли він увійшов до центру і почав підніматися сходами (ліфти були не для нього), то почув за спиною цокотіння жіночих підборів. Воно ставало все голоснішим. Їх власниця наближалася ближче. Хм, попри відсутність зручного спортивного взуття, жінка теж надавала перевагу сходам і не користувалася ліфтом.  Порівнявшись із Торенком і намагаючись обійти вперед, незнайомка ненароком заділа його плечем. А її довге, темне, ідеально вирівняне та блискуче волосся опинилося майже перед його лицем.

  _ Перепрошую! _ Обернувшись на ходу, кинула вона через плече.

  Від несподіванки у Тора на мить все завмерло всередині, а потім затріпотіло із пришвидшеною силою. Це була Інга. Його перше шкільне кохання. Він звик слідкувати за нею у соцмережах, але якось не сподівався побачити наживо. Хоча тепер вони і мешкали у одному місті. Озватися до неї він так і не наважився. Це тепер чоловік був мужнім, кремезним та впевненим у собі і міг справити враження на будь-яку жінку. А колись, у далекі шкільні роки, його зовнішність була далеко не ідеальною й викликала насмішливі та образливі жарти серед однолітків. Худющий і довгий, рудий і вухатий. До того ж, у роки його дитинства великі губи не вважалися чимось гарним. В’ячеслав давно подолав юнацьку шкільну невпевненість. І лише переглядаючи світлини Інги, підсвідомо повертався у минуле, знову почуваючи себе бридким каченям. А тут вона ще й наживо!

  По інерції жінка  піднялася ще на декілька сходів уперед, а потім різко обернулася.  І Тор зміг роздивитися її краще. Ще гарніша, аніж на світлинах. У білому зимовому пальто, штанах і чобітках в тон на довгих підборах. Інга завжди любила білий колір. І це не змінилося навіть зі школи. А він просто обожнював її у цьому кольорі, який так гармоніював із її смаглявою шкірою. Легким порухом тендітної руки  Інга відкинула пасмо волосся від обличчя за плече. Червоний глянцевий лак замиготів перед очима В’ячеслава так, ніби тільки що його добряче огріли по голові чимось важким! Серцебиття пришвидшилося. Долоні спітніли. Матінко Божа! Він знову відчув себе тим самим підлітком на випускному вальсі, якого переповнювало хвилювання та захоплення водночас!

  _ Вибачте, ми знайомі? _ Запитала вона, не зводячи з нього пильного погляду. _ Мені здається, Ви дуже схожі на мого однокласника.

  Однокласник стояв, округливши очі і роззявивши рота і не міг вимовити слова.

  _ Даруйте, напевно я помилилися… _ Промовила Інга і вже хотіла підійматися далі.

  Як Тор нарешті опанував себе: