7

  За вечір Тор освоївся на новому місці. Квартира виявилася не з найсвіжішим ремонтом, проте охайною. Добре, що хоч радянських меблів не було. Найбільше не вистачало домашнього тренажерного міні-залу. Першою думкою було перевезти його із Дніпра сюди. Проте, добре огледівшись довкола, чоловік зрозумів що їх елементарно не буде де розмістити. Ну що ж потрібно буде взяти абонемент до професійної тренажерки. Бо без цього смак життя повноцінним не буде. Робота і тренування – все що потрібно аби почуватися щасливим!

  Вранці за ним заїхав Руслан:

  _ Ну що готовий? _ Посміхнувся товариш.

  _ Авжеж! _ Бадьоро відповів В’ячеслав.

  Дорогою у них зав’язалася розмова:

  _ Вибач, що поверну тебе думками до важкої теми. Але мені не дає спокою той випадок зі смертю Марини. _ Розпочав слідчий. _ Невже так і не вдалося нічого з’ясувати? Хоча б кому належить той будинок?

  _ Сам розумієш, після того на роботі я довго не затримався. Тож розізнати багато не вдалося. Власник заміського будинку, Філовський Костянтин Едуардович, вже вісім років як мешкає в Іспанії. Стверджує, що будинок в оренду нікому не здавав. І гадки не мав, що злочинні угрупування влаштували там справжній притон.

  _ Але це повна маячня! Це ж не напівзруйнована глиняна хата в селі. Це розкішний, двоповерховий будинок, ціна якого вимірюється в мільйонах. І навіть якщо життя закордоном вдалося, ніхто не покине таку нерухомість напризволяще! Добре, я ще можу повірити у те, що він не став здавати його в оренду, це цілком можливо. Але в такому випадку він мав звернутися за послугами до  приватної охоронної установи, про що має бути відповідний договір. Торенко, такий договір є чи його взагалі  в природі не існує? Якщо ні, значить пан Філовський певним чином причетний до протизаконної діяльності із нічними «метеликами».

  _ Цілком погоджуюся з твоїм ходом думок, друже. Але повторюся, дізнатися багато не вдалося, бо я вилетів з роботи.

  _ Шкода, що керівництво байдуже. Довели б уже цю справу до кінця, хоча б аби помститися за вбиту колегу. _ Важко зітхнув Яровський.

  _ Шкода. _ Ехом відізвався Тор. _ І, напевно, це буде моя карма у майбутньому.

  _ Ну з майбутнім ти поки зачекай. Спочатку закріпися на новому місці, як слід.

  _ Та закріплюся. Хто б міг подумати, у відділі комунікації. _ З сарказмом посміхнувся бородань.

  _ Ти ще не бачив свою колегу, яка візьме над тобою шефство!

  _ Що, звір?

  _ Не те слово!

  І Торенко уявив образ немолодої, худорлявої брюнетки, що тримає себе у формі. Із суворим поглядом синіх очей в обрамленні дрібних зморшечок. А над ними перманентні вицвілі брови із легким синюватим відтінком і темний філірований чубчик. І ще неодмінно довгі акрилові нігті-френч до повного комплекту. Звір, а не жінка!

***

  Яким же було його здивування, коли він побачив перед собою тендітну, мініатюрну світло-русяву дівчину. Зі світлою шкірою, світлими, майже непомітними бровами та віями. Єдиним більш-менш яскравим акцентом на її обличчі були темно-сірі очі. І ті б губилися у смуглявої темнокосої пані... А цю бліду міль ще нічого так, оживляли. Найбільше вражав її вік, і хоч виглядала вона років на п'ятнадцять, Тор чудово розумів, що у такому віці ніхто б не взяв її працювати. Отже, насправді цій дитині років 21-23.

  _ Знайомтеся! _ Урочисто-набурмосеним голосом промовив полковник. _ Це наш новий працівник Торенко В’ячеслав Ігорович. Працюватиме з нами у відділі комунікацій.

  Жінки окинули його байдужими поглядами, з удаваною привітністю. Працюючи в поліції, вони були оточені гарними, мужніми чоловіками і не відчували жодного браку їхньої уваги. Тому ніколи не дивилися на сильну стать голодними поглядами, сповненими цікавості і нетерпіння. Службові романи не були поширеними аж надто. Хоча, звісно, інколи й траплялися. Не без цього. А ось компліменти і легкий флірт були справою звичною, частиною робочого процесу. Тому що комусь треба швидше отримати якийсь документ, підпис чи інформацію. Тому обмін люб’язностями та  смаколиками до кави  практикувалися на постійній основі.

  Лише ця молодесенька блідесенька міль дивилася на нього очима, сповненими жіночої зацікавленості та захоплення. Що значить, ще життя не бачила!

  Але що правда – то правда, подивитися дійсно було на що. Широкоплечий, високий, м’язистий, зі стильною зачіскою та бородою і приємними рисами обличчя. Тор дійсно був красунчиком і міг підкорювати жіночі серця по праву. Тільки ось його власне серце до сих пір залишалося непідкореним. Якщо не рахувати давнього таємного кохання до Інги, про яке не знав ніхто, окрім нього самого.  Про свою закоханість  Торенко не ділився навіть із найкращими, надійними друзями, які б стовідсотково тримали язик на за зубами.

  _ А це наша молода працівниця, Аліна Павлівна. Нещодавня випускниця журфаку, яка успішно пройшла у нас стажування і тепер працює на рівні із колегами.

  _ То он як, у  поліцію вже й журналістів беруть? _ Не втримався від єхидного зауваження Тор.

  _ Моя спеціальність – зв’язки із громадкістю. _ Із більшою пихою, аніж планувала, відповіла білявка.

  _ То і працюйте в громадськості, а не поліції! _ Випалив Тор і одразу зрозумів, що ляпнув повну дурницю.