4

  Ось уже півроку як слідчий Петро Скоробагатько не міг вийти на організований сутенерський притон. Ні, звісно він знав дрібні точки, які знаходилися на орендованих квартирах. Але цього було недостатньо. Влаштувати поліцейську облаву на один із таких – тільки налякати більш крупну рибку. Скоробагатько ж хотів затримати справжніх організаторів продажної любові, їх «кришу». Це стовідсотково гарантувало б йому підвищення по службових сходах, новенькі зірочки на погонах та більш високу заробітну плату. Купив би дружині норку, звозив десь на моря серед холодної зими, дивись, і бурчала б менше. І стосунки б у них були спокійніші, у мирі, злагоді та повазі одне до одного. Ну дістала його Галя постійним пилянням! По самі печінки дістала…

  Як на зло, жодна із нічних «метеликів» не бажала йти на співпрацю із органами. Ні вмовляннями, ні погрозами. Отже, за цим усім дійсно стояли серйозні люди. Попри те, що зірки якось не сходилися, слідчому хотілося гучних справ і професійних звершень. Він уже неодноразово чув про оперуповноваженого Торенка В’ячеслава Ігоровича, на прізвисько Тор, який був доволі відомим у правоохоронних колах завдяки своїй чесності, безкомпромісності, принциповості і справжній боротьбі за справедливість.

  Скоробагатько спробував налагодити співпрацю із Тором. А, простіше кажучи, захотів загребти жар чужими руками. Будучи гарним психологом, слідчий дізнався уподобання Торенка і почав ходити займатися у той же тренажерний зал. Когось іншого він просто запросив бо до бару на склянку віскі. Проте із В’ячеславом така схема не працювала. Тож довелося ловчитися, крутитися на пузі, змушувати працювати м’язи, як атрофувалися у своїх лінощах від валяння на дивані із пляшкою пива після роботи.

  Зусилля себе виправдали. Як не дивно, пропозиція Петра зацікавила рудоволосого борця зі злочинністю. Йдучи морозною вечірньою вулицею, потираючи долоні і випускаючи із рота гарячий пар, чоловіки вели свою розмову:

  _ Накрити ті дрібні поодинокі точки не варіант. Бо втратимо більше. Поки просто відслідковую. _ Коротко пояснивши суть питання, підсумував Петро.

  _ Вони часто змінюють квартири?

  _ Майже кожні три місяці. Інколи частіше.

  _ Здогадуються, що за ними слідкують?

  _ Сусіди скаржаться. У будинках, де квартиру облюбовують сутенери, одразу ж починається прохідний двір. Наші пильні громадяни відслідковують це дуже швидко.

  _ Чи маєш припущення, де знаходиться основний притон?

  _ Однозначно за містом. «Метелики» неодноразово виїздили на таксі чи з водієм, який за ними приїздив, в одному й тому ж напрямку.

  _ Чи вдалося тобі сісти їм на хвіст?

  _ Не було змоги.

  Їх питання були максимально чіткими та лаконічними.

  _ Що вдалося дізнатися за постійного водія?

  _ Поки нічого.

  Тор здивовано підняв одну брову догори, немов запитуючи: «Тобто?»

  _ Номерний знак завжди заляпаний брудом. _ Пояснив Скоробагатько.

  _ Зрозумів. Обережні хлопці.

  _ З таксистами спілкувався?

  _ Ні.

  _ А зіграти роль ревнивця-оленя, який хоче перевірити кохану на вірність?

  _ Ну, зайвих грошей на такі речі я не маю. Я всього лише скромний слідчий, а не приватний детектив.

  _ Думаю, деякі водії не відмовилися б тобі допомогти й безкоштовно. Чисто із відчуття чоловічої солідарності. Ну пляшку коня б на края поставив.

  Торенку не подобалося, що цей  слідчий якийсь занадто інертний. Зовсім нюх втратив на старість чи що… Елементарних речей не робить. З іншого боку, добре, що веде цю справу на чистому ентузіазмі. Без підтримки вищестоячого начальства. Але, і без його прямої заборони, що не менш важливо. 

  _ То, кажеш, начальство людей для розслідування не дає? _ На всяк випадок уточнив опер.

  _ Ні, каже, рук не вистачає.

  _ Рук у нас ніде не вистачає. Зате дуп у кабінетних кріслах повно. _ Насуплено буркнув  Тор.

  Ніколи він не мирився із несправедливістю. І навіть роки цього не змінювали.

  _ Що правда, то правда… Саме тому і вирішив звернутися до когось із небайдужих колег, хто має більше можливостей і може допомогти. Не хочеться так про тих, з ким працюю пліч-о-пліч, але у мене переважно щури… Свою роботу то роблять, але без додаткової копійки зверху не перетрудяться.

   _ Розумію.

  _ Мій план такий. _ Продовжив Петро. _ Я виходжу на основний притон, а ти із оперативною групою допомагаєш їх накрити та затримати. Сам розумієм, один в полі тут не воїн.

  _ Ще б пак! Тебе одного там десь і прикопають.

  _ Отож. А у мене сім’я: дружина, діти… До внуків дожити хочу. Чи воно мені треба, щоб аж так ризикувати самотужки.

  _ А «метелика» на приміті маєш, який приведе нас до потрібного місця?

  _ Глухо. Певно, серйозні люди за усім тим стоять. Ніхто не йде на співпрацю.

  _ Я маю добру колегу. _ Поділився Торенко. _ Одного разу вона уже працювала у якості підставної приманки у подібній справі. Гадаю, Марина не відмовить і цього разу. Праве діло робимо, спільне.