Розділ 10. Сестри

У кімнаті на мене чекала Ірелла, щоб допомогти роздягнутися перед сном. Виглядала я паршиво: сукня в бруді, листі, місцями розірвана необережними колючими гілочками. На голові й зовсім ворони звили гніздо. Скривившись і стиснувши губи, дівчина розплітала моє волосся, виймала з нього гілки. І, судячи з різких рухів її рук, перебувала в крайньому ступені сердитості.

— Ірелло, усе гаразд? — Після чергового вирваного пасма волосся запитала я.

Дівчина подивилася на мене зневажливо, підібгала губи до майже невидимої лінії і не відповіла.

— Ірелла?

Для пристойності служниця ще раз провела гребінцем по моєму волоссю, галасливо видихнула й кинула його на стіл.

— Ти злишся, що я втекла? — Припустила я.

— Ні, леді Айя, — підійшовши до мене спереду, сказала вона, — я злюся, що ви мені не сказали. Я завжди була на вашому боці, прикривала від будь-якої витівки. Ви довіряли мені до того випадку з принцом. Але в цьому, уже можете мені повірити, абсолютно не було моєї провини. Ви наче з ланцюга зірвалися! — Зовсім не належний тон від служниці, звісно, але я чесно мовчала. — Пані.

— Ірелла, мені потрібно тобі де в чому зізнатися, — вирішила довіритися, хай буде що буде. — Так вийшло, що я — більше не та леді Айя, яку ти знала.

— Про що ви?

І я розповіла їй усе. Як довго ставила досліди над нещасними мишенятами, як розраховувала теорію, висувала гіпотези й отримала величезну кількість премій на шляху до одного єдиного відкриття. Телепортації між світами. Як у мене вийшло перемістити мишу, як прийшла додому окрилена й застала свого чоловіка в обіймах асистентки.

— До шлюбу! — Ахнула Ірелла.

— У моєму світі спочатку стосунки, а потім шлюб, — додала я, зануривши дівчину в глибини шоку, здивування і сорому, судячи з яскраво-червоного рум’янцю на її щоках.

Дівчина довго слухала стоячи, потім сіла на найближчий пуф і раз у раз вигукувала: «Неймовірно!». Що було справді неймовірним для мене — Ірелла не сумнівалася в жодному сказаному мною слові. Мені здавалося, що за такі слова мене або в будинок для душевнохворих, або на багаття відправлять. А тут… беззаперечна віра.

— Це багато що пояснює, — важко видихнула вона, — вам належить багато чого дізнатися, леді Айя. Але обіцяйте більше не чинити необачно в мене за спиною.

Я пообіцяла. Зрештою, у цьому світі мені потрібні союзники. Лорд Аларі здався мені занадто суперечливою людиною. Він не дасть тобі впасти, ти можеш довірити своє життя йому… але життя це буде завжди на вістрі леза, нерідко створеного ним самим.

До зустрічі з Карімом я б кинулася у вир із головою, втекла з лордом Аларі, а на його колючі зауваження реагувала бурхливим сміхом. Зараз же мені потрібна була стабільність і незалежність, яку може дати союзник без азартного бажання пограти з вогнем.

Ірелла пішла в кімнату для прислуги, а я впустила голову на подушку. Це був дуже довгий день.

І, як з’ясувалося, не менш довга на мене чекала ніч. Я прокинулася від дивного шуму й шурхоту, наче від тихих кроків, погано прихованих під шарами сукні.

— Хто тут? — Я миттєво сіла на ліжку, оглядаючи кімнату, але нічого не побачила. Я насупилася. Інтуїція кричала мені, що зараз станеться щось справді огидне.

Ще мить стояла повна тиша, але потім шорох повторився з боку столика з приладдям для макіяжу.

— Я покличу варту! — Попередила, невпевнена, що буде кого кликати. Скинула ноги з ліжка і встала, прямуючи до ймовірного джерела звуку.

— Стерво, — прошипів жіночий голос, щойно я наблизилася до столика.

Відразу за ним сиділи дві дівчини — мої сестри, яких я бачила за обідом. Блондинка дивилася на мене з такою огидою, наче я їла черв’яків із землею, а руда підібгала губи.

— Що ви робите в моїй кімнаті?

Блондинка миттєво випросталася і встала в повний зріст. Ох, бій у нас явно не вийде. Мадам вища за мене на півтори голови.

Руда вставати не поспішала, задерши ніс і схрестивши руки на грудях.

— Повторюю запитання. Що забули в моїй кімнаті посеред ночі?

— Шавка дрібна, — прошипіла блондинка, — і чи не мало тобі мужиків? Принца їй подавай, та щоб не в наложниці, — драматично граючи голосом перераховувала вона, — і з лордом вона по лісах гуляє. Чуєш, недотепо, чи не забагато ти на себе береш?

— Згодна, мало, потрібно ще одного знайти для дозвілля, — я задумливо приклала палець до губ, — Другий Син Короля підійде.

— Та ти, — замахнулася блондинка, але тут встала руда.

Дивлюся на них і дивуюся — мені завжди здавалося, що в сім’ях усі мають бути одне за одного горою. А тут… Ірелла мені більше в сестри годиться, ніж ці дві мамзелі.

Руда перехопила руку блондинки, хижо посміхаючись.

— Не брудни свої руки, сестро, — сказала вона, — пам’ятай, навіщо ми сюди прийшли.

— Мене це теж цікавить, — нагадала своє початкове запитання я, але далі ситуація набула неприємного оберту.

Руда весь цей час тримала в руках банку, яку я не одразу помітила в темряві. Дівчата кивнули одна одній і відійшли в бік дверей.